|
|
| 05 лютого - 18 лютого 2003 року |
N59 - N67 | |
|
Генеральне консульство України в Торонто повідомляє: |
|
|
Генеральне консульство України в Торонто подає повний текст Виступу Голови Верховної Ради України В. Литвина при відкритті 3-ої сесії ВР четвертого скликання
(4 лютого 2003 року)
"Шановний Президенте України!
Шановний Прем'єр-міністре!
Шановні народні депутати.
Шановні гості!
Третя сесія Верховної Ради України четвертого скликання, з відкриттям якої я вітаю всіх вас, покликана посісти у новітній вітчизняній історії особливе місце.
На це є цілий ряд причин, головні з яких бачу такими: по-перше, гранична важливість етапу, в який вступає Україна та ролі, яку має відігравати Верхова Рада зараз і, головне, у майбутньому; по-друге, складність, масштабність і без перебільшення знаковість завдань, що постають перед депутатським корпусом, насамперед, в основній сфері його діяльності - законодавчій.
За великим рахунком, від
нас з вами далеко не в останню чергу залежить - і в цьому найперша, ключова
особливість третьої сесії - що буде з Україною і якою вона буде щонайменше до
кінця першого десятиліття нового віку.
Підстав для такої постановки питання достатньо.
Сподіваюся, кожному
ясно, що за цей період більш чітко окреслиться, викристалізується політична
структура українського суспільства. Її значною мірою визначатиме і на неї
накладатиметься політична та партійна конфігурація Верховної Ради. Реальністю є
й те, що парламентське середовище навряд чи вже зможе виштовхувати, виносити на
політичну авансцену нових лідерів, а видозмінюватиме свою конфігурацію під уже
відомі особистості.
Немає сумніву, що
відправним моментом і визначальним чинником даного процесу будуть наступні
президентські вибори. Їх наближення відчувається дедалі більше, відкрита
кампанія почнеться де-факто задовго до визначеного законодавством терміну. І
щонайперше - у Верховній Раді.
Отже, повторюю: парламентарії, їхній вибір та
орієнтація, політична поведінка і громадянська відповідальність визначать дуже
і дуже багато. І перш за все можливість здійснення Україною прориву у
своєму розвитку.
Нам треба вийти на
дорогу більш пряму, широку і гідну, більш людяну, закріпивши та примноживши
позитивні зрушення в організації державного життя.
На моє тверде
переконання, такі шанси у держави є. Але для того, щоб сповна і максимальним
ефектом їх використати, маємо постійно думати над тим, хто прийде до влади і як
ця влада буде організована та збалансована, а також, як відповідатиме
суспільним потребам та очікуванням людей.
Наголошувати на цьому
доводиться знову ж таки з очевидних мотивів: політика в Україні надто
персоніфікована. Тобто на вже традиційне для нас запитання: куди і як іде Україна,
що буде з нею завтра, - відповідатимуть, насамперед, особистості.
Треба бути реалістами і
не виключати будь-які, аж до однозначно небажаних сценаріїв розвитку подій.
Наприклад, прихід до найвищої посади людини, за якої процвітатиме фаворитизм,
або зайняття владного Олімпу цинічними політиками-безбатченками олігархічного
замісу.
У першому випадку
державна політика буде підмінюватися підкилимовою метушнею особливо наближених
осіб, у другому -розкраданням країни, коли від усіх нас вимагатимуть жити за
законами, а самі керуватимуться зручними для себе примітками до них.
Усе надто серйозно, щоб
знову не порушити питання про відповідальність парламенту: політичну, партійну,
моральну. І, підкреслю, не тільки за свою каденцію, а й за те, що буде після
неї.
У цьому ще один з
ключових аргументів на користь важливості і невідкладності політичної реформи.
Нам життєво необхідно збалансувати, розосередити владу, що окрім усього іншого
зніме ажіотаж навколо неї через появу нових, співставних за вагою пріоритетів, забезпечить
систему стримувань та противаг, стабільність державних процесів. Це те, що нам
потрібно.
Відтак третя сесія має
стати усвідомленим реальним кроком у вирішенні масиву проблем, пов'язаних з
напрацюванням змін до Конституції, ухвалення відповідних законів.
Потреба у такому кроці -
не якесь раптове осяяння чи прозріння. Усім нам важливо зрозуміти, що вчора
ставити це питання було передчасно, а завтра може бути запізно.
Нинішня система за усіх
її вад виконувала своє призначення за досить складних, а часом і критично
напружених політичних та соціально-економічних умов. І вже практично вичерпала
себе.
Тепер, коли ситуація
відчутно змінилася, створено певну основу, базу для дальших назрілих
перетворень, коли напрацьовано і апробовано певний досвід, можна і треба
переходити до нового етапу розвитку. Маючи при цьому на увазі: справа настільки
складна, а завдання, наслідки та цілі настільки далекосяжні, що потрібні
гранично точні, хірургічно вивірені рішення комплексного характеру. І якщо ми
вважаємо себе відповідальними політиками - а ми себе такими вважаємо - то не
повинні від них ухилятися або підходити до них не з загальнодержавною міркою.
По-новому вибудована і
організована система влади повинна позбавитися запрограмованої у ній
конфліктності, забезпечити розвиток країни за цивілізованим і прогнозованим
порядком, сталу і гарантовану життєдіяльність держави. Бо поки що складається
враження, що наше життя та робота - і парламент це досить показово засвідчує -
часто базується на якихось примхах, випадкових і суб'єктивних чинниках. У
кінценому підсумку трясе, лихоманить не стільки владні структури, а всю державу
і суспільство.
Україні, народові треба дати спокій, відчуття
стабільності і передбачуваності. А відтак - можливість нормально жити і
працювати.
Той факт, що політична
реформа ініційована Президентом і у більшості своїх принципових положень
близька до позицій та поглядів у Верховній Раді або збігається з ними, вселяє
надію на спільну роботу з її проведення. Як і на те, що саме такі точки дотику
можуть ставати підгрунтям для порозуміння та консолідації у парламенті.
Друга особливість цієї сесії пов'язана з тим, що
нам належить визначитися з місцем України у світі, з врахуванням утверджуваної
на міжнародній арені матриці переважно негативної її сприйняття.
Не будемо говорити про
політичну упередженість, міфи та спекуляції. Все це є. Але давайте чесно і
відверто скажемо і про те, що багато в чому, якщо не головним чином, винні ми
самі. Ми хочемо, щоб нас полюбили, щоб нам без кінця співчували за складну і
трагічну долю. Невіру у власні сили компенсуємо постійним плачем, історично
повторюваними і такими ж історично провальними спробами прихилити голову до
когось, заручитись підтримкою десь, а не у власного народу.
Внутрішні проблеми
обов'язково виносимо за межі країни, обливаючи при цьому брудом один одного і
намагаючись довести зарубіжним партнерам, що всі негаразди України, все те, що
ставиться їй на карб, лежить у площині - "парламент і - або -
Президент".
Ця тенденція зберігається і навіть посилюється,
хоча щоразу підтверджує вже давно відому істину: цілячи, скажімо, чи у
Президента, чи у Верховну Раду, чи в Уряд, неодмінно влучаємо в державу, в
український народ. Не кажу вже наші добровільні напрошування на
міжнародні санкції та різного роду моніторинги, про те, що подеколи члени
офіційних делегацій наче змагаються у тому, хто дошкульніше скаже за кордоном
про Україну. А що буде з розгортанням президентської кампанії?
Наївно сподіватися, що
накладені санкції автоматично знімуться з України зі зміною влади. У великій
політиці, міжнародних і міждержавних стосунках так не буває.
Захопившись дебатами навколо зовнішньо-політичних
орієнтирів та стратегічних цілей ліній України, переважно в системі координат
"Європа чи Росія", ми виснажилися, і, схоже, довизначалися до того,
що втрачаємо інтерес до себе і з боку Європи, і з боку Росії.
Проблеми політичної
репутації України у світі потрібно розв'язувати в Україні і своїми власними
силами. Тільки так можна гідно і впевнено почуватися на міжнародному просторі,
де маємо реалізувати свої європейські та євро-атлантичні устремління і амбіції,
розширювати і поглиблювати співпрацю в рамках СНД, особливо стратегічне
партнерство з Російською Федерацією, використовуючи, зокрема, головування
України в Співдружності.
Цим я хочу, окрім усього іншого, повторити не
новий, але нестаріючий постулат щодо найтіснішого взаємозв'язку і
найпотужнішого взаємного впливу між внутрішньою і зовнішньою політикою держави,
прямої і безпосередньої залежності і міжнародного авторитету та іміджу від
внутрішньої ситуації, рівня демократії, стану справ в усіх сферах суспільного
життя.
Треба зробити все, щоб третя сесія стала
підтвердженням практичної євроінтеграційної налаштованості України та її
парламенту. Наголошую: практичної, тому що переважає риторика на цю
тему.
Головне - прийняття
відповідних законів, гармонізація національного законодавства з європейським.
Тобто, сесія має бути оптимально використана для поглиблення на законодавчому
та практичному рівні, співпраці з ЄС та НАТО, для повного виконання -
підкреслюю, повного виконання - зобов'язань перед Радою Європи.
Скажу більше: ми просто
зобов'язані створити всі передумови для того, щоб поставити питання про зняття
моніторингу з нашої держави. На відміну від деяких політиків, я вважаю, що
Україна вже здатна обходитися без милиць.
Верховна Рада може і повинна використати форми і
засоби, що є в її розпорядженні для ліквідації або принаймні відчутного
зменшення розходжень, якщо не розриву, в усвідомленні і сприйнятті українським
суспільством цінностей, норм і стандартів світу, який у нас прийнято називати
західним.
Про що йдеться?
Донедавна українському
народу була притаманна цілісність світоглядних установок. Відкрившись світові,
ми її деформували, якщо не зруйнували, вийшло так, що європейські цінності не
проникли достатньо в народ і не оволоділи його свідомістю, тоді як верхні
прошарки суспільства засвоїли їх і зробили визначальними для себе.
Такі розбіжності меншою мірою стосуються
економічної сфери, оскільки наші співгромадяни вже поставлені перед ринковими
реаліями. Головна ж лінія вододілу, якщо хочете, роздвоєності полягає
головним чином через моральні засади, спосіб життя через стосунки між людьми.
Нам належить сприяти подоланню суспільної кризи,
зняттю внутрішньої напруги в суспільстві, яка уподібнює його до нерівномірно
нагрітого скла, що врешті-решт дає тріщину.
Я відношу це до
вирішальних передумов реалізації курсу на входження в європейську спільноту. В
цьому питання нашої історичної перспективи, нашої долі.
Тут аж просяться слова історика Ключевського з
його праці "Західний вплив у Росії після Петра", які цілком можна
прикласти і до сьогоднішньої України: "Західна культура для нас аж ніяк не
є предметом вибору: вона нав'язується нам із силою фізичної доконечності. Це
не світло, від якого можна сховатися, це повітря, яким ми дихаємо, самі того не
помічаючи. Але і в повітрі не все гаразд, і ним слід уміти дихати, відстежувати
його хімічний склад і температуру для того, щоб життя своє облаштувати краще,
аніж воно протікає на Заході, - ось що від нас залежить, це - справа нашої волі
та розуму". Я думаю, більше сказати до цього не можна.
Те, як ми будемо облаштовувати своє життя далі, в
якому напрямку будемо рухатися залежить від Верховної Ради, від виконання нею
ключового з конституційних повноважень - визначення засад внутрішньої і
зовнішньої політики. Давайте спроможемося на це хоча б протягом
нинішньої сесії.
Третя її особливість
лежить у площині взаємовідносин з виконавчою владою. Через різні причини
Україна була і залишається заручницею невизначеності цих стосунків, хоча не раз
робилися спроби надати їй чіткішого, більш визначеного характеру, ввести в
конституційне русло - починаючи з Конституційної угоди.
Такі намагання - нехай незграбні, половинчаті, не
в у всьому виважені - розширити базу порозуміння та консенсусу у Верховній
Раді, налагодити реальний діалог та співпрацю з Кабінетом Міністрів тривають і
зараз. Але через відсутність належної правової основи, недостатню
структурованість парламенту - що знову ж таки актуалізує необхідність
конституційної реформи, ми отримуємо лише короткий результат.
Останнім часом у цьому
напрямі зроблено взаємні обнадійливі кроки. Головним і найбільш об'єктивним
критерієм їх ефективності стануть розгляд і схвалення Програми діяльності
Кабінету Міністрів України, що слід зробити після щорічного послання Президента
України до Верховної Ради. Будемо сподіватися, що це стане добрим підгрунтям
для дальшої спільної роботи.
Водночас нам належить, і
чи не в першу чергу, убезпечити взаємодію Верховної Ради з Урядом від впливу
суб'єктивних чинників, які, по суті, її торпедують.
Якщо хтось із нас не усвідомив до кінця всю небезпеку подібних ігрищ, то скажу прямо, відверто і чесно: Верховна Рада або буде Верховною Радою, або буде нічим.
Переконаний, що на останній варіант ви не погодитесь. Верховна Рада буде Верховною Радою!
Подолання відірваності
від життя, його реальних вимог, потреб та запитів вважаю четвертою особливістю
сесії. В тім, її слід розглядати першою за значенням. Владі загалом, а
парламентом в тому числі і особливо, треба відійти від замкненості на собі,
своїх специфічних суперечностях та інтересах, і позбутися нарешті ілюзій, ніби
проблеми, що витають на печерських пагорбах, це проблеми всієї України, які
хвилюють чи не кожного пересічного українця.
Принципово важливо, щоб
до сесійної залі не були знову привнесені мітингові пристрасті, сплески та
спалахи, які обіцяє нам уже найближче майбутнє. Тобто, щоб партійні,
корпоративні чи особисті проблеми та проблемочки не видавалися за загальнонародні
думи, устремління. Давайте будемо займатися цим, так би мовити, в позаробочий
час.
Я маю на увазі те, що
політична компонента у діяльності парламенту не повинна домінувати над
законотворчою. Це природно і зрозуміло. Особливо якщо врахувати величезний
обсяг роботи на третю сесію.
Уже на сьогодні вимальовується така цифра-майже 800 законопроектів.
Законодавче обличчя третьої сесії мають визначити
Податковий кодекс та базові пенсійні закони, які ми зобов'язані врешті-решт
прийняти. Гадаю, немає необхідності доводити просто таки пекучу потребу
в їх ухваленні. Про це було вичерпно сказано у ході минулої виборчої кампанії.
Тож треба реалізувати обіцянки й аванси.
Проблема номер один - якість законотворчості. Надто вже великий холостий хід у нашій роботі, це треба визнати.
З усіх законодавчих актів, прийнятих Верховною Радою України від самого першого її скликання, нових
"повновагових" законів або ухвалених в новій редакції - всього лише
508. Я маю не увазі це з початку 91-го року. При цьому продовжуємо керуватися
дев'ятьма актами, в тому числі і кодексами, ухваленими ще за Української РСР.
Решта - поправки.
Як це виглядає на
практиці можна судити з таких прикладів. Тільки протягом третього - четвертого
скликань зміни до закону "Про податок на додану вартість" вносились
71 раз, до закону "Про оподаткування прибутку підприємств" - 65 раз.
А якщо взяти всю багатостраждальну долю цих документів з часу їх прийняття, то
на них вже, що називається, живого міста не залишилося.
Створюється враження, що
дехто з керівників органів виконавчої влади починає свою діяльність на новому
посту з намагань пристосувати відповідне законодавство під себе. Перечитуючи чи
не щоденно закони, вони щоразу роблять якісь відкриття для себе і несуть їх до
Кабінету Міністрів, Верховної Ради. Звідки ж тоді візьметься час для виконання
цих актів?
Хибуємо на це і ми,
шановні колеги. У кінцевому підсумку виходить, що додаємо роботи Президентові,
Кабінету Міністрів і, ясна річ, Верховній Раді.
Мова не про
непотрібність, другорядність змін та доповнень до чинного законодавства - життя
не стоїть на місці і диктує свої корективи. Мова про те, що коефіцієнт корисної
дії парламенту може і повинен бути значно вищим.
Висновок очевидний: усім
суб'єктам законодавчої ініціативи, а головне, найбільшим постачальникам
законопроектів - Урядові і народним депутатам слід істотно підвищити
відповідальність за якість усього, з цим вони входять до парламенту А комітетам
Верховної Ради - за якість продукції, яку вони пропонують до розгляду.
Усе це має сконцентруватися у системі законотворчих робіт на 2003 і наступні роки.
Шановні народні депутати!
Шановні гості!
Піднімати і загострювати цілий ряд питань мене
змушує і те, що Верховна Рада, найвищий представницький орган держави, який
найбільш адекватно відображає суспільні настрої, - має найнижчий рейтинг. Це
треба визнати, це реальність.
Причин багато, але деякі
з них лежать, що називається, на поверхні.
Перша - незмінно
негативне ставлення до Верховної Ради далеко не рядових представників інших
державних і політичних структур, які не перестають вправлятися в інвективах на
її адресу, що потім охоче підхоплюється, тиражується, підноситься до
суспільного загалу.
Друга - вогонь на
ураження, якщо можна так висловитися, з нашого власного середовища, який
ведеться рядом депутатів.
Треба віддати належне: тонкощі парламентського
життя, а надто "кухні", діючі тут пружини і механізми та
"стимули" вони знають. Одначе міряють усе це на свій власний копил,
підкреслюю, на своє власне бачення, на своє власне світосприйняття. Говорять
і діють однобоко, упереджено і тенденційно.
Відповідно Верховна Рада виглядає в очах людей і
не тільки в Україні збіговиськом нероб, пройдисвітів, невігласів і
корупціонерів.
Причому все це часто
підноситься як хиби, що властиві їй іманентно, тобто внутрішньо, за самою
природою, а тому практично нездоланні і невиліковані.
Усе це до питання про
політику і моральність.
Ставлення, рівень довіри
до Верховної Ради - це ставлення і рівень довіри до влади загалом, а за великим
рахунком і до держави.
Тим, хто прагне якомога
нижче опустити даний показник, не варто аплодувати самим собі.
Опускається перш за все
планка, стеля самих цих політиків - уже належно оцінених і уцінених.
Нарощуючи та прирощуючи
народну віру і довіру до Верховної Ради, ми можемо і повинні добитися, щоб вона
відповідала кожному слову, духові і літері свого конституційного призначення та
покликання.
Звичайно, це набагато
важче і складніше, ніж перейти на нове парламентське літочислення. Завдання
стоїть так і тільки так: витворити нову лінію поведінки, співвідносну з
сьогоднішніми реаліями і завтрашніми завданнями. Інакше кажучи, стати
повнокровною і повноцінною гілкою влади.
Що для цього потрібно?
Відповідальність, і ще
раз усвідомлена відповідальність- усіх і кожного з нас.
Професіоналізм і ще раз
професіоналізм.
Консолідація та
солідарність - людська і загальнонаціональна.
Ми любимо і шануємо
своїх великих попередників, так давайте до них прислуховуватися. Скажімо, до
таких слів Бориса Грінченка: "Ми до того несолідарні проміж себе, до того
індивідуалістичні, що часом і найпростішого діла гуртом не можемо
зробити…".
Екстраполюючи на нашу
парламентську сучасність цей докір класика (а про нього колись казали, що він
більше працював, ніж жив), дозволю собі додати хіба що одне.
Третя сесія повинна
принести, окрім конкретних і вагомих, а ще краще - якісно нових зрушень у
законотворчій роботі, і кардинальний перегляд кожним з нас свого ставлення до
органу, куди нас делегував український народ і за який ми несемо всю повноту
відповідальності.
Це може здатися надто високими словами, але
парламент справді покликаний бути на вістрі утвердження ідеології, реального і
діяльного патріотизму, ідеології відкритого суспільства та прозорої економіки,
безкомпромісної протидії корупції та клановості, ідеології чесності та
порядності, ідеології належності України до європейської спільноти,
цивілізованого співжиття з сусідами і стратегічними партнерами, ідеології
любові до Батьківщини у сучасному глобалізованому світі.
Я хочу завершити виступ
побажанням кожному з нас і всім разом - слідувати давній, простій і мудрій
істині: любов до Вітчизни є дія ясного розуму.
Нехай ця любов завжди буде з нами, розум
ніколи нас не зраджує. Дякую за увагу."
|
Генеральне консульство України в Торонто |
|
|
Генеральне консульство України в Торонто подає повний текст виступу Президента України Леоніда КУЧМИ перед представниками дипломатичного корпусу
Шановний пане Дуаєн!
Шановні керівники дипломатичних місій!
Пані й панове!
Сердечно радий вітати всіх вас у Маріїнському
палаці на першій у новому році зустрічі - її проведення вже стало доброю
традицією.
Свідомо прагну висловитися якомога
стисліше: це дозволить зекономити час - для неформальної дискусії та вільного
спілкування.
На мій погляд, сьогодні немає особливої
потреби вдаватися у деталі наших внутрішньополітичних питань. Упевнений: ви про
них і так добре поінформовані.
А тому - скажу про головне.
Таким головним є - на мій погляд -
результат минулих парламентських виборів.
Менше як рік тому українські виборці - переважною
більшістю - віддали перевагу політичним силам, які чітко запропонували
демократичний шлях розвитку країни.
Переконаний: такий вибір моїх співвітчизників є
доказом зростання політичної зрілості нашого народу.
Адже прихильники історичної ностальгії -
вперше за всі роки української незалежності - стали фактичною меншістю
парламенту.
Це може означати лише одне: серед моїх
співвітчизників побільшало тих, хто перестав покладатися на утопічні рішення
безумовно складних проблем сучасної України.
Результат виборів був би більш відчутним, якби в
парламенті об'єдналися всі ті - без винятку - хто поділяє задекларовані
цінності.
Я можу лише жалкувати, що так не сталося.
На мій погляд - ми б у такому разі не мали
постійного змагання, хто в парламенті більш, а хто менш демократичний.
Ми мали б не взаємопоборювання, а
співпрацю. Не перманентні вибухи політичних амбіцій, не кон'юнктурне
позиціонування - а справді відповідальну політику.
Попри взаємне поборювання - нам вдалося
створити парламентську більшість. Мені імпонує, що і ті, хто до неї не увійшли,
у принципові для країни моменти приєднуються до неї.
Я вважаю досягненням, що вперше в нашій новітній
історії уряд та парламентська більшість підписали політичну угоду про співпрацю
та солідарну відповідальність.
Цим, звичайно, ми досягнули лише певного рівня
взаємодії парламентаріїв і уряду. Але - важливим є перший крок. Впевнений:
політична реформа, яку ми розпочали, формалізує ситуацію. Зробить виконавчу
владу більш підконтрольною народу - через обраних ним парламентаріїв. Я зроблю
для цього все від мене залежне.
Уже третій рік поспіль триває економічне
зростання - в усіх ключових галузях. Стабільну динаміку росту демонструє
сільськогосподарський сектор, наша зовнішня торгівля.
Вважаю це одним з ключових підсумків наших
економічних реформ.
Є позитивні зрушення й у соціальній сфері, але не
такі істотні, як би нам цього хотілося. Упевнений: якби ми мали більше
порозуміння у сфері політики, наші зрушення були б ще більш вагомими.
Ми, звичайно, будемо працювати над
проблемами - і в році 2003 му. Проте вже очевидно: цей рік не обіцяє бути
легким. І для нашої країни, і для світового співтовариства.
Ніколи світ ще не був настільки взаємопов'язаним
і вразливим.
Ніколи світ ще настільки не усвідомлював:
відповіді на глобальні виклики слід шукати і знаходити тільки разом,
колективно, ґрунтуючись на універсальних цінностях та на здатності партнерів
чути одне одного і приймати зважені, узгоджені рішення.
Необхідність діяти саме з таких позицій рельєфно
висвітлює ситуація навколо Іраку.
Україна задоволена, що від самого початку витка
напруження навколо цієї країни були повноцінно задіяні механізми Організації
Об'єднаних Націй і передусім - Ради Безпеки.
Ми продовжуємо виступати за врегулювання ситуації
політико-дипломатичними засобами.
Водночас Україна цілком поділяє тривогу світової
спільноти щодо можливості поширення зброї масового знищення, а особливо -
небезпеки потрапляння її в руки терористів.
Сподіваємося, що Рада Безпеки ООН знайде
адекватні засоби подолання цієї кризи.
Як вам відомо, три тижні тому я повернувся з
поїздки до країн Перської затоки.
Ситуація навколо Іраку була центральним пунктом
переговорів з лідерами Саудівської Аравії, Кувейту, Бахрейну та Об'єднаних
Арабських Еміратів. Країн, які перебувають в епіцентрі потенційного конфлікту.
Позиція України щодо врегулювання
іракської кризи сприймалася лідерами цих держав як позиція виважена, твереза,
така, що спирається на основоположні принципи міжнародного права.
Україна постійно надавала підтримку
інспекційній діяльності ООН в Іраку, зокрема, направивши своїх експертів.
Ми позитивно оцінюємо брифінг Державного
Секретаря Коліна Пауелла на засіданні Ради Безпеки ООН та надану ним інформацію
про порушення Іраком Резолюцій Ради Безпеки. Виходимо з того, що всі наведені
дані з цього приводу мають бути передані в розпорядження місії міжнародних
спостерігачів для аналізу та перевірки на місці. Ірак повинен належним чином
співпрацювати з інспекторами ООН та надати вичерпні відповіді на звинувачення,
що пролунали у виступі Державного секретаря США. Подальший розвиток подій
значною мірою залежить від позиції іракської сторони, яка має вжити реальні
кроки для активізації співробітництва з міжнародними інспекторами та повного
виконання вимог Резолюцій Ради Безпеки.
Ми маємо намір і надалі активно сприяти
міжнародним зусиллям щодо розв'язання цієї кризи, а в разі крайнього
загострення ситуації готові розглянути питання про практичний внесок у справі
відновленя миру та стабільності в регіоні.
Таке почуття відповідальності диктує нам
прагнення поглиблювати дружні відносини й плідну співпрацю з нашими партнерами
на Сході і на Заході.
І серед нашого найближчого оточення - і
на інших континентах.
Наше оточення - це передусім Старий Світ, Європа,
наш материнський континент, з історією якого нерозривно пов'язані багато
поколінь моїх співвітчизників.
Користуючись нагодою, хочу привітати
послів країн, які отримали путівку на членство в ЄС та НАТО в Копенгагені та
Празі. Ви є прикладом для нас - як слід наполягати на своїх інтересах - і
відстоювати їх.
Розширення і внутрішня трансформація Євросоюзу -
не мають прецеденту в історії людства. Одночасно формуються і найбільший ринок
у світі, і найбільш інтегрований на планеті політичний союз.
Я переконаний: Україна не має історичного
права - і не буде залишатися осторонь процесів об'єднання Європи.
Кілька годин тому я провів перше
засідання Державної ради з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.
Рішення Ради будуть опубліковані, з ними
ви матимете змогу невдовзі ознайомитися. Вони містять конкретні завдання,
спрямовані передусім на усунення тих перешкод, які заважають нам рухатись
обраним шляхом.
Календарні дати: 2004-й чи 2007 рік -
попри всю їхню безсумнівну значущість, не означатимуть повного і остаточного
об'єднання континенту. Європа не буде об'єднаною, поки за її межами буде
залишатися хоча б одна нація, яка відчуває себе її часткою, яка прагне до неї.
Ми й надалі будемо спиратися на підтримку
з боку наших друзів - країн Центрально-Східної Європи, на їхній досвід та
традиційну увагу до України. Особливі сподівання покладаємо на поглиблення
стратегічного партнерства з Республікою Польща, чиї пропозиції про взаємодію
між Україною та ЄС ми високо цінуємо та підтримуємо.
Один з наших пріоритетних напрямків - стосунки з
Північноатлантичним Альянсом. Ухвалений у Празі План дій Україна - НАТО є
свідченням визнання та підтримки євроатлантичного курсу нашої держави.
Але План дій - це насамперед відповідальність усіх без винятку органів та ланок державної влади України.
Адже Україна не має ані найменших намірів
відступати від проголошених пріоритетів у реалізації євроатлантичного курсу.
Так само не має наміру відмовлятися від поглиблення відносин стратегічного
партнерства з Російською Федерацією.
При цьому розглядаю європейський та російський
напрями зовнішньополітичної діяльності України як взаємодоповнюючі.
Співпраця з нашими східними та західними
партнерами ґрунтується на спільних цінностях, спільних інтересах, спільній
відповідальності за світову та регіональну безпеку.
У
жодному разі ми не бажаємо виникнення розподільчих ліній ні на Захід, ані на
Схід від наших кордонів.
Приємно констатувати, що протягом
останніх місяців нам удалося досягти реальних зрушень у вирішенні ряду проблем
у відносинах з Російською Федерацією.
Зокрема, нещодавнє підписання двостороннього
Договору про державний кордон є красномовним підтвердженням цього.
У рамках Року Росії в Україні маємо намір
вивести на нову траєкторію взаємодію у сферах економіки, науки, культури.
Головні зусилля, безумовно, ми докладемо для вирішення проблем у
торгово-економічній площині.
У своїх відносинах зі США Україна, попри існуючі - на жаль - проблеми, залишається відданою ідеалам стратегічного партнерства.
Хочу підкреслити з усією відповідальністю - ми ніколи не збиралися і не збираємося переглядати свою політику стосовно США.
У новому році для нас посилюватиметься значення регіональної співпраці, створення зони вільної торгівлі в межах СНД.
У контексті свого головування в СНД Україна докладе зусиль, щоб стати надійною зв'язковою ланкою між розширеним ЄС та державами Співдружності.
Минулий рік приніс Україні справжні прориви у розвитку партнерських відносин з Китаєм та Індією.
Ми й надалі приділятимемо велику увагу їх зміцненню.
Ми будемо поглиблювати співпрацю з країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Я
планую здійснити у цей регіон низку візитів - поточного року.
Шановні друзі!
Турбота за долю планети означає
насамперед відповідальність за подолання неприйнятних викривлень в економічному
та соціальному розвитку різних країн та регіонів світу.
Досягти цього неможливо без започаткування
справжнього партнерства між бідними та багатими країнами світу. Без
встановлення справедливих правил світової торгівлі. Без коригування міжнародних
програм допомоги, котрі б враховували політичні реалії в різних країнах.
Як важко знайти тут порозуміння - наочно довів
торішній Йоганнесбурзький саміт з питань сталого розвитку.
Впевнений, що висловлені на ньому
українські ініціативи є актуальними і стануть в пригоді у подоланні важкого
тягаря проблем у країнах, що розвиваються.
Ми будемо й надалі працювати над їх втіленням.
Зрештою, встановлення справедливих і партнерських
відносин між державами з різним рівнем розвитку - має не лише матеріальний
вимір.
Я можу - до певної міри - погодитися зі
словами британського прем'єра Тоні Блера: "Цінності, які ми підтримуємо:
свобода, права людини, верховенство права, демократія - все це універсальні
цінності".
Їх прагне весь світ, їх прагнуть люди.
Але вони мають просуватися поруч з іншою цінністю: справедливістю, вірою у
можливості для всіх. Поза справедливістю - цінності, про які я кажу, можуть
бути сприйняті як "західні цінності"; глобалізація стає тараном для
західної торгівлі й культури; порядок, якого ми бажаємо, вбачається багатьма у
світі як "їхній", а не "наш".
Погодитися: але - з однією поправкою - ми маємо
спільно працювати, аби гарантовано уникнути небезпеки, про яку каже лідер
Великобританії: щоб ті цінності не сприймалися світом виключно як цінності
західного світу.
Що потрібно для цього? Не багато і не мало. Для перемоги над тероризмом, голодом, бідністю та спустошенням планети
нам усім необхідно виявити справжній дух партнерства і взаємодопомоги.
Ми повинні також підтримати зусилля ООН у поглибленні справжнього діалогу цивілізацій, діалогу культур і релігій,
заснованому на толерантності та взаємній повазі.
Докором сучасному людству звучать слова видатного письменника й філософа Джонатана
Свіфта: "Ми достатньо релігійні, щоб ненавидіти одне одного, але
недостатньо релігійні, щоб любити одне одного".
Шановні друзі!
Сьогодні, як ніколи, ми маємо зробити все можливе для зміцнення взаємної довіри і поваги,
духу відданості спільним світовим цінностям у відносинах між нашими державами.
Маємо зробити це, дотримуючись найкращих традицій дипломатії.
Щиро бажаю, щоб нашу співпрацю в новому році визначали мудрість, зваженість, оптимізм та віра в краще майбутнє для всіх.
Зичу добра, щастя й успіхів Вам, Вашим рідним і
близьким, а також - від імені українського народу - миру і процвітання націям,
які ви представляєте на українській землі.
Дякую за увагу."
|
Генеральне консульство України в Торонто |
|
|
Генеральне консульство України в Торонто повідомляє, що на запрошення Президента України Л.Д.Кучми січня – 1 лютого ц.р Президент Республіки Болгарія Г.Пирванов здійснив
офіційний візит в Україну. Відбулися
переговори між Л.Д.Кучмою і Г.Пирвановим у вузькому колі та у складі офіційних делегацій. Робочі зустрічі з
Президентом РБ провели Прем'єр-міністр
України В.Ф.Янукович, Голова Верховної Ради України В.М.Литвин та
Міністр закордонних справ України А.М.Зленко.
Під час переговорів було проаналізовано сучасний стан
та перспективи двосторонніх відносин в політичній, торговельно-економічній та
гуманітарній сферах, відбувся обмін думками стосовно актуальних проблем
міжнародного життя.
Головним політичним підсумком візиту стало
підтвердження відсутності принципових суперечностей у двосторонніх відносинах,
взаємної зацікавленості у всебічному поглибленні економічного співробітництва,
створення спільних підприємств, подальшого розвитку стосунків між містами та
регіонами двох країн, представниками болгарських і українських ділових кіл.
Президент Г.Пирванов наголосив на тому, що Республіка
Болгарія активно підтримує курс України на інтеграцію до європейських та євроатланичних
структур і готова передати українській стороні набутий законодавчою та виконавчою гілками влади досвід реформувань в
політичній, правовій, військовій, економічній, соціальній сферах,
організації переговорного процесу з відповідними структурами ЄС і НАТО.
Досягнуто принципової домовленості щодо здійснення у
цьому році офіційних візитів в Україну Голови Ради Міністрів РБ
С.Сакскобургготського та Голови Народних Зборів РБ О.Герджикова.
С торони дійшли згоди щодо підписання найближчим часом українсько-болгарського Протоколу
про тарифні поступки по взаємному доступу на ринки товарів і послуг в рамках СОТ.
Під час обговорення міжнародної проблематики сторони розглянули можливість
поєднання зусиль у боротьбі з міжнародним тероризмом, залучення української сторони до реалізації проектів в рамках
Пакту стабільності для Південно-Східної Європи.
В рамках візиту було підписано шість двосторонніх документів:
| - | Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Болгарія про співробітництво у сфері охорони авторського права і суміжних прав; |
| - | Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Болгарія про оперативне сповіщення про ядерні аварії та співробітництво в галузі ядерної та радіаційної безпеки; |
| - | Угода між Державним комітетом ядерного регулювання України та Агентством ядерного регулювання РБ про співробітництво в галузі державного регулювання нагляду за безпекою при використанні атомної енергії; |
| - | Угода між Міністерством екології та природних ресурсів України і Міністерством навколишнього середовища та водних ресурсів РБ про співробітництво в галузі охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів; |
| - | Протокол про співробітництво між Міністерством культури і мистецтв України та Міністерством культури РБ на 2003 - 2007 рр.; |
| - | Протокол про обмін ратифікаційними грамотами щодо Договору між Україною та РБ про соціальне забезпечення. |
Г.Пирванов відвідав Київську міську держадміністрацію, де мав зустріч з Міським головою О.О.Омельченком. Президенти України і Болгарії виступили перед учасниками Форуму представників ділових кіл двох країн.
31 січня - 1 лютого ц.р. Президент Болгарії відвідав
мм.Одеса та Болград, де мав зустрічі з представниками виконавчої влади м.Одеса та Одеської області,
болгарської національної меншини України. Болгарська сторона дала високу оцінку
станові забезпечення культурних та освітніх потреб болгарської національної
меншини в Україні.
В рамках візиту були проведені
переговори між Повноважним представником України на Балканах, Заступником
Державного секретаря МЗС України І.Харченком і Заступником Міністра закордонних
справ РБ К.Тодоровою та підписано Робочий план консультацій між МЗС України та
МЗС Республіки Болгарія на період 2003 – 2004 рр.
За підсумками візиту було оприлюднено Спільну заяву Президентів України та Болгарії.
|
Генеральне консульство України в Торонто |
|
|
Генеральне консульство України в Торонто повідомляє, що
6 лютого ц.р. Верховна Рада України в першому читанні ухвалила проект Закону
України „Про правовий статус закордонних українців”. Авторами цього
законопроекту є народні депутати України І.Осташ, В.Бондаренко та А.Деркач.
На думку Міністерства закордонних справ України, яке взяло активну участь в опрацюванні зазначеного проекту
Закону, ухвалення такого документа є важливим для України як з огляду на
міжнародний імідж нашої держави, так і в плані зміцнення контактів із
закордонними українцями. Цей закон має розглядатися як суттєвий чинник
консолідації та розвитку українського етносу, збереження етнічної ідентичності
закордонних українців, підвищення інтересу до України у представників молодшого
покоління української діаспори, а також як механізм поглиблення взаємовигідного
політичного, економічного та культурно-освітнього співробітництва України з
іноземними державами.
У процесі опрацювання законопроекту на попередньому етапі МЗС відстоювало позицію, за якою Закон має спрямовуватися на:
- налагодження, підтримання і розвиток різноманітних контактів
українців за етнічним походженням, що проживають за кордоном, з Україною;
- всебічне сприяння повноцінній реалізації та ефективному
забезпеченню умов для задоволення мовно-культурних потреб української
громади на засадах норм міжнародного права;
- активізацію ролі закордонних українців та їх організацій у
розширенні рівноправних та взаємовигідних відносин України з іноземними
державами;
- створення максимально спрощеної процедури для повернення етнічних
українців на постійне проживання в Україну;
- сприяння благодійницькій, інвестиційній, науковій, культурній та
іншій діяльності закордонних українців в Україні.
|
Генеральне консульство України в Торонто |
|
|
Генеральне консульство України в Торонто повідомляє, що 7 лютого ц.р. у Києві відбулося засідання Україна-Трійка ЄС на рівні міністрів
закордонних справ.
Делегацію України на ньому очолював Міністр закордонних справ А.Зленко.
До складу делегації Трійки ЄС увійшли Генеральний
секретар Ради ЄС/Верховний представник з питань спільної зовнішньої та
безпекової політики ЄС Х.Солана, Перший заступник міністра закордонних справ
Греції А.Яннітсіс, Заступник міністра закордонних Італії Р.Антоніоне.
Зустріч з Трійкою ЄС засвідчила, що діалог між Україною
та ЄС розвивається в позитивному напрямку, відзначається динамізмом та
змістовністю.
В ході зустрічі були обговорені результати Копенгагенському самміту ЄС. Глава української делегації
дав високу оцінку його історичному рішенню - запросити до вступу 10
держав-кандидатів.
Особливу увагу сторони приділили питанню подальшого розвитку відносин між розширеним ЄС та Україною.
Українська делегація виклала своє бачення моделі майбутніх відносин України з
розширеним ЄС, яка відповідала б нашим національним інтересам та водночас не
суперечила б інтересам ЄС.
З боку ЄС було офіційно підтверджено запрошення Главі
української держави взяти участь у Європейській конференції, яка відбудеться 17
квітня ц.р. в Афінах та буде присвячена темі співробітництва розширеного
Європейського Союзу з його сусідами.
Обмін думками з окремих питань двостороннього
співробітництва засвідчив існування широкого спектру можливостей для
поглиблення взаємодії, зокрема у політико-безпековій галузі та у сфері юстиції
і внутрішніх справ. В рамках економічного блоку сторони
обговорили шляхи оптимізації взаємодії при вступі України до СОТ.
А.Яннітсіс ознайомив українську сторону з Робочим планом
Греції стосовно реалізації Спільної стратегії ЄС щодо України.
В контексті обговорення внутрішньої ситуації в Україні
відзначалися позитивні тенденції економічного розвитку нашої держави,
наголошувалося на важливості продовження курсу реформ в Україні як необхідної
передумови подальшого наближення нашої держави до ЄС.
Торкаючись актуальних
питань міжнародного життя, сторони обговорили можливі шляхи врегулювання Придністровського
конфлікту, обмінялися думками щодо ситуації навколо Іраку.
|
Генеральне консульство України в Торонто |
|
|
Генеральне консульство України в Торонто подає повний текст виступу Міністра закордонних справ України А.Зленка за результатами переговорів з Міністром закордонних справ Португалії Антоніо Мартинш да Кружом (13 лютого 2003 року, м. Київ)
"Пані та панове,
Шановні панове журналісти,
Щойно завершилися мої переговори з Міністром закордонних справ Португалії паном Антоніо Мартинш да Кружом.
Їх ключовим моментом
стало підписання Угоди про тимчасову міграцію українських робітників до
Португалії.
Робота над укладенням
цього вкрай важливого для України документа розпочалася досить давно і велася
цілеспрямовано.
Адже необхідність юридичного закріплення прав українських заробітчан за кордоном, забезпечення їх
соціального захисту постійно перебуває в центрі уваги МЗС.
В тексті Угоди нам, по суті вперше, вдалося узаконити правила працевлаштування українських громадян,
прирівняти їх статус до статусу сезонних робітників з інших країн.
Ми домоглися чітких гарантій захисту та дотримання прав українських заробітчан у Португалії.
На даному етапі опрацьовується можливість укладення ближчим часом аналогічних угод з Грецькою
Республікою, Іспанією та Італією. Маю надію, що підписаний сьогодні документ
стане своєрідним поштовхом у переговорному процесі із зазначеними країнами.
Сьогодні ми мали добру нагоду проаналізувати сучасний
стан українсько-португальського співробітництва, виокремити його найбільш
перспективні напрями і сфери.
Ми підтвердили наміри поглиблювати співпрацю в політичній, економічній, торговельній та культурній
сферах. Активно взаємодіяти на євроінтеграційному напрямі та на шляху України
до НАТО та СОТ.
Досягнуто принципової домовленості щодо прискорення процесу створення Спільної комісії з
торговельно-економічного співробітництва.
Підтверджено готовність зміцнювати договірно-правову базу наших відносин, передусім у
торговельно-економічній і культурній галузях, а також у сфері туризму.
В контексті останніх міжнародних подій відбувся поглиблений обмін думками щодо ситуації навколо
Іраку, мирного врегулювання на Близькому Сході та становища на Балканах.
Я задоволений підсумками переговорів. Я мав нагоду ще раз переконатися у тому, що в особі
Португалії ми маємо надійного європейського партнера"
|
Генеральне консульство України в Торонто |
|
|
Генеральне консульство України в Торонто повідомляє, що Президент України Леонід
Кучма і Президент Республіки Польща Александр Квасьнєвський провели спільну
прес-конференцію для представників українських і польських засобів масової
інформації (13.02.03).
"Ця зустріч дала змогу обговорити широке
коло питань, якими живе Україна і Польща. Я радий, що ми не маємо розбіжностей
щодо поглядів на ці проблеми, особливо якщо йдеться про шляхи їх вирішення. Ми
прийняли спільну заяву, де все це окреслено", - сказав Президент України,
висловивши задоволення результатами зустрічі.
Він підкреслив, що відносини між двома країнами
розвиваються дуже добре.
"Я дякую за конкретні кроки Польщі щодо
підтримки України на її шляху до Європейського Союзу", - заявив Леонід
Кучма. Він назвав особистою заслугою Александра Квасьнєвського прийняття
рішення польською стороною про візовий режим між двома країнами - запровадження
безкоштовних віз для громадян України.
Водночас Президент України наголосив, що
українська сторона введе безвізовий режим для польських громадян. "Я не можу
не висловити задоволення щодо вирішення цієї проблеми. Це проблема не стільки
економічна, скільки політична", - зазначив Леонід Кучма.
Президенти висловили намір прискорити
реалізацію другого етапу нафтотранспортного коридору, який пройде територією
України і Польщі. Цей нафтопровід може стати важливим імпульсом у розширенні
економічної співпраці з Польщею.
За словами Президента України, існує чітка
домовленість щодо цього проекту на рівні прем'єр-міністрів двох країн, а також
з Єврокомісією, яка теж зацікавлена його підтримати. З цим погодився і
Президент Польщі Александр Квасьнєвський.
Відповідаючи на запитання польського
журналіста про ставлення України до подій на Волині 1943 року, 60-та річниця
яких буде відзначена в липні 2003 року, Леонід Кучма сказав: "Якою б
гіркою не була правда про наше минуле, вона не повинна заважати відносинам між
нашими країнами і народами. Злочини проти людства не можуть бути виправданими
ніякими аргументами".
|
Генеральне консульство України в Торонто |
|
|
Генеральне консульство України в Торонто повідомляє, що 17.02.03 Президент України Леонід Кучма прийняв Надзвичайного і Повноважного Посла США в Україні Карлоса Паскуаля на його прохання. Під час зустрічі було обговорено широке коло питань двостороннього співробітництва між Україною і США.
Карлос Паскуаль відзначив зацікавленість США у тривалій співпраці з Україною.
"Головна мета програми співпраці України і США - становлення України як
демократичної держави, держави з ринковою економікою", - сказав Посол США.
У свою чергу, Президент України підкреслив незмінність позиції України щодо двосторонніх відносин зі США. "Ми зацікавлені в широкому співробітництві із Сполученими Штатами Америки, - відзначив Леонід Кучма. - У програмі нашої співпраці відбуваються зміни. Вона стала більш реалістичною".
Сторони також торкнулися питань взаємодії України і США на шляху України до СОТ і НАТО.
У ході розмови також було обговорено ситуацію навколо Іраку. Президент України роз'яснив позицію України. Питання, пов'язані з іракською кризою, він прокоментував в інтерв`ю агентству "Інтерфакс-Україна" після зустрічі із Послом США:
"Україна надзвичайно стурбована ситуацією, яка складається навколо Іраку. Ми розуміємо, що існують серйозні підстави підозрювати іракський режим в приховуванні зброї масового знищення. Наша позиція загальновідома - Україна вимагає повного виконання Іраком резолюції Ради Безпеки ООН. Ми сподіваємося, що Рада Безпеки ООН знайде адекватні засоби подолання цієї кризи. І ми вважаємо за необхідне до кінця використати всі можливості вирішення іракської кризи мирним шляхом, в тому числі розглянути план, запропонований Німеччиною, Францією й Росією.
Україна послідовно підтримує боротьбу з міжнародним тероризмом. Ми розуміємо тривогу американського народу в зв'язку з цією небезпекою, особливо після трагічних подій 11 вересня. Україна готова взяти участь у місії ООН на території сусідніх з Іраком країн, надавши в розпорядження сил ООН батальйон з хімічного, бактеріологічного і радіаційного захисту".
При цьому Леонід Кучма підкреслив, що для участі українських військових у таких операціях необхідний дозвіл парламенту. Президент України висловив сподівання, що коли це питання постане, Верховна Рада України підтримає це відповідальне рішення, і українські солдати гідно виконають свою місію.
|
Генеральне консульство України в Торонто |
|
|
Генеральне консульство України в Торонто повідомляє, що на пленарному засіданні Групи з розробки фінансових заходів протидії відмиванню грошей (FATF) у Парижі вирішено скасувати санкції, застосовані до України.
Про це повідомив президент FATF Йохен Саніо в листі на адресу Прем'єр-міністра України Віктора Януковича.
Провідна міжнародна організація, яка оцінює ступінь підтримки різними країнами міжнародних зусиль у боротьбі з відмиванням грошей, визнала, що Україна здійснила необхідні законодавчі та організаційні заходи, які цілком відповідають рекомендаціям FATF.
"Пленум FATF був дуже задоволений, вивчивши значні законодавчі досягнення в Україні після 20 грудня 2002 року, зокрема, зміни до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом", до Кримінального кодексу і до Закону "Про банки і банківську діяльність", - зазначено в листі Й. Саніо. - Отже, внаслідок недавно вжитих Україною законодавчих зусиль, пленум FATF вирішив припинити застосування до України контрзаходів".
Переговори і консультації з представниками FATF 10-13 лютого 2003 року в Парижі проводила українська урядова делегація на чолі з першим віце-прем'єр-міністром України Миколою Азаровим.
Українським урядовцям вдалося відстояти національні інтереси, переконати представників FATF у серйозності організації боротьби з відмиванням грошей в Україні. М. Азаров детально інформував Європейську ревізійну групу FATF про заходи з попередження і протидії відмиванню грошей, розроблені Урядом України. Перший віце-прем'єр-міністр також зробив політичну заяву з приводу організації незалежного і неупередженого фінансового моніторингу Ця інформація була повністю доведена до пленуму FATF, і дала підстави для позитивного рішення цієї організації.
Президент FATF заявив, що ця організація сподівається на ефективне запровадження і застосування в Україні нового законодавства а також на політичну волю Уряду надалі покращувати режим боротьби з відмиванням грошей. Й. Саніо привітав передане М. Азаровим бажання українського Уряду вести постійний тісний діалог з FATF.
"Сподіваюся на продовження конструктивного діалогу з Вашим Урядом", - сказано в листі.
- Нам вдалося довести представникам FATF, що Україна не просто формально виконала рекомендації і вимоги, - зауважив М. Азаров. - Насправді у Президента України, Уряду є політична воля зробити все необхідне, щоб Україна була надійним, відповідальним партнером в міжнародній боротьбі з відмиванням грошей. Причому ця політична воля підтримана українським парламентом, який разом з коаліційним Урядом несе солідарну відповідальність за прийняті рішення.
- Скасування санкцій FATF - дуже важливий елемент набагато масштабнішого процесу: європейської та євроатлантичної інтеграції України. Те, що ми готові до виконання дуже жорстких стандартів сучасного світу, відкриті для моніторингу дій влади і українських фінансових структур в цій сфері - свідчення безумовного європейського вибору України, - заявив перший віце-прем'єр-міністр України.
|
Генеральне консульство України в Торонто |
|
|
|
Пишіть нам
