Генеральне Консульство України в Торонто інформує, що 20 квітня 2004 року Верховною Радою України було ратифіковано Угоду про формування Єдиного економічного простору (ЄЕП). Угода ратифікована із застереженням, що Україна братиме участь у формуванні та функціонуванні ЄЕП у межах, що відповідають Конституції України.

Угода створює загальні передумови для розвитку економічного співробітництва договірних сторін - Білорусі, Казахстану, Росії та України, конкретні механізми реалізації такого співробітництва будуть розроблятися у вигляді окремих міжнародних договорів, що також підлягатимуть ратифікації парламентами країн-учасниць.

Угода про формування Єдиного економічного простору є гнучкою з точки зору рівня та темпів інтеграції, тобто кожна сторона виходячи з власних національних інтересів визначатиме перелік ініціатив в рамках ЄЕП, до яких вона приєднуватиметься.

Відповідно до Концепції формування Єдиного економічного простору, що є невід`ємною частиною Угоди, першочерговим та базовим етапом формування ЄЕП є завершення утворення зони вільної торгівлі, що відповідає існуючим тенденціям розвитку світової системи міжнародної торгівлі та має на меті забезпечення більш повної реалізації потенціалу економічної співпраці сторін Угоди. Для України пріоритетним є лібералізація торгівлі як базовий етап формування Єдиного економічного простору, практичне втілення якого з боку партнерів по ЄЕП значною мірою обумовлюватиме дії України в контексті поглиблення співробітництва за визначеними Угодою напрямами.

Необхідно підкреслити, що практична реалізація будь-яких заходів, спрямованих на розвиток співробітництва в рамках ЄЕП, здійснюватиметься Україною не лише із дотриманням положень Конституції, але й з урахуванням стратегічного курсу України на європейську та євроатлантичну інтеграцію, та на засадах, що не суперечитимуть процесу приєднання нашої країни до СОТ. Більш того Україна прагнутиме поширення норм та стандартів Європейського Союзу на всі аспекти діяльності Єдиного економічного простору.

До відзначення 18-ї річниці Чорнобильської трагедії.

Чорнобильська катастрофа - це вічний біль України, незаживаюча рана на території нашої держави. Не зважаючи на те, що минуло вже 18 років із моменту аварії на четвертому енергоблоці, ця трагедія продовжує справляти вплив на наше повсякдення, постійно нагадуючи про себе.

Ліквідація наслідків катастрофи змусила державні органи залучати значні людські сили та кошти, проте коло пов`язаних з нею невідкладних проблем і донині залишається надзвичайно широким. Це вимагає постійного аналізу пріоритетності як головних напрямів діяльності, так і конкретних завдань у межах кожного з них, зіставлення досягнутого з нагальними проблемами.

Незважаючи на економічну скруту, Українська держава не забуває про свій обов`язок перед людьми, які зазнали згубної дії радіації. Впродовж останніх 10 років Україна самостійно фінансує витрати на подолання наслідків катастрофи. Питома вага їх на ці цілі становить від 5 до 7 відсотків загальних видатків Державного бюджету України. Витрати на ліквідацію наслідків катастрофи за період 1991-2002 років обійшлися майже в 6,5 млрд. доларів США. Якщо у перші дні після катастрофи головні проблеми були обумовлені необхідністю приборкати ядерну стихію та запобігти переопроміненню населення України, то зараз уже можна з упевненістю сказати, що радіаційна обстановка в Україні стабілізувалася і надійно контролюється моніторинговими системами Міністерства з надзвичайних ситуацій (МНС), Мінекоресурсів, Міністерства охорони здоров`я, Мінагрополітики та радіологічними підрозділами різних установ та організацій.

Найголовнішим пріоритетом діяльності Уряду була і залишається людина, усі зусилля і дії при подоланні наслідків Чорнобильської катастрофи спрямовуються на її захист, який здійснюється сьогодні за трьома напрямами: соціальним, медичним та протирадіаційним.

Важливість подолання наслідків Чорнобильської катастрофи визначено у статті 16 Конституції України: "Подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду українського народу є обов`язком держави".

В Україні нараховується 2 млн. 772 тисячі 60 громадян, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, із них 102 тис. 988 осіб мають першу категорію; 281 тис. 62 - другу; 542 тис. 605 - третю; 1 млн. 87 тис. - четверту; 2 тис. 853 - категорію "Г"; загалом, серед них 754 тис. 934 - діти.

Постановою Кабміну України від 23 липня 1991 року №106 до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи віднесено 2 293 населених пункти.

Протягом останніх 18 років МНС реалізовувало державну політику у сфері комплексного захисту населення і територій від наслідків Чорнобильської катастрофи (соціальний, медичний і протирадіаційний захист постраждалих громадян, їхнє лікування та оздоровлення, забезпечення житлом, будівництво чорнобильських об`єктів тощо) на підставі чинних законів України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про формування, порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення". Розширюється та удосконалюється нормативно-законодавча база з Чорнобильських проблем. Минулого року підготовлено п`ять проектів Законів України із зазначених питань. Розроблено, а Кабінетом Міністрів України прийнято десять постанов та розпоряджень, спрямованих на поліпшення соціального, медичного та радіаційного захисту, пенсійного забезпечення та оздоровлення постраждалих громадян, а також на реалізацію Чорнобильської будівельної програми. Верховною Радою України прийнято за основу в першому читанні проект закону України "Про Національну програму мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи у 2002-2005 роках та на період до 2010 року".

Реалізація заходів Національної програми має забезпечити до 2010 року економічні показники населених пунктів на забруднених територіях на рівні середніх по Україні, соціальний захист постраждалого населення буде забезпечено на рівні найбільш захищених верст населення України, а основні показники здоров`я для всіх категорій постраждалих будуть не гірші ніж такі ж показники у відповідних верств населення на незабрудненій території. Сьогодні готується проект закону України "Про Загальнодержавну програму комплексного соціально-економічного розвитку територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, та місць компактного переселення громадян на 2004-2005 роки та на період до 2010 року", який за рішенням урядового комітету буде доопрацьовано і в місячний термін після прийняття Національної програми подано на розгляд Верховної Ради України.

За час, що минув із моменту аварії центральні та місцеві органи виконавчої влади разом з вченими Національної академії наук України, працівниками численних організацій і підприємств різних форм власності виконали значний обсяг робіт з вивчення та подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Самоочищення природного середовища та вжиті контрзаходи призвели до зменшення радіонуклідів в об`єктах навколишнього середовища, в продукції сільського господарства, що в свою чергу зменшило відповідно дози зовнішнього та внутрішнього опромінення в 2-3 рази.

На даний час загальна площа території зони безумовного (обов`язкового) відселення складає 2,6 тисяч кв. км (із яких 1,4 тисяча - лісові масиви), периметр її кордонів - понад 440 км, з яких 154,5 - кордони із Республікою Білорусь. Це землі Іванківського, колишнього Чорнобильського, Поліського районів Київщини, Овруцького та Народицького районів Житомирської області. До Чорнобильської катастрофи тут розташовувалося 96 населених пунктів, нині в 30 із них мешкають само поселенці, за обліком на кінець минулого року це 387 осіб.

Напрямки діяльності із ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи передбачають, перш за все підтримання безпечного екологічного стану навколишнього середовища, а саме: мінімізацію виносу радіонуклідів за межі зони водними, повітряними і техногенними шляхами; поводження із радіоактивними відходами (РАВ), їх збирання, транспортування, переробку, зберігання та захоронення. А ще будівництво та підготовку до запровадження до експлуатації комплексу із переробки та захоронення РАВ "Вектор"; проведення радіологічного моніторингу довкілля; реабілітацію території зони та повернення її до господарського використання; догляд за лісами; утримання території в належному протипожежному і санітарному стані; охорону території; експлуатацію доріг, інженерних мереж та своєчасне інформуваня громадськості про екологічний стан.

Ці заходи здійснюють підприємства та спеціальні підрозділи МНС.

Завдяки науково обгрунтованій системі водоохоронних заходів у 2003 році відбувся найменший винос стронцію-90 водним шляхом за межі зони відчуження за весь післяаварійний період, який склав 40,5 кюрі, серед іншого у річку Прип`ять у створі міста Чорнобиль - 37,9 кюрі. У повному обсязі було виконано і завдання Комплексної програми з основних показників захоронення РАВ, рубок догляду за лісами, моніторингу навколишнього середовища.

За останні два роки майже на третину скоротилася кількість надзвичайних ситуацій, а минулого року їх взагалі вдалося уникнути. Починаючи із 2000 року на здійснення обов`язкових заходів у зоні відчуження щорічно з Державного бюджету виділяється 64,8 мільйона гривень. В цьому році ООН визнав 26 квітня Міжнародним днем пам`яті жертв радіаційних аварій і катастроф. Таким чином вперше на світовому міжнародному рівні громадськість визнає втрати, які понесла Україна від найбільшої техногенної катастрофи за всю історію людства.

Генеральне Консульство України в Торонто інформує, що 14 квітня 2004 року у рамках заходів з відзначення 10-ї річниці відносин особливого партнерства між Україною та Канадою Центром міжнародних досліджень Університету Торонто разом з Генконсульством проведено науково-практичний семінар "Еволюція українсько-канадських економічних відносин - комплексний науковий підхід". Захід відбувся на базі Програми українських студій ім. Петра Яцика при Центрі міжнародних досліджень Університету Торонто та був присвячений комплексному аналізу сучасного стану економічного співробітництва України та Канади, а також його перспектив.

Семінар відкрив Генконсул України в Торонто І.Лоссовський, який головував на заході. У доповіді було дано стислий огляд сучасної системи міжнародних відносин та наголошено на важливості розширення та поглиблення українсько-канадського співробітництва як на двосторонній основі, так і в рамках діяльності міжнародних організацій. В контексті розгляду умов розвитку двосторонніх економічних відносин було наголошено на існуванні загалом достатньої договірної бази для активізації цього процесу. Окрему увагу було приділено положенням Спільної Декларації про відносини особливого партнерства між Україною та Канадою (1994р.) та Спільній Декларації про подальший розвиток відносин особливого партнерства між двома країнами (2001р.). Було відзначено, що згадані документи визначають конкретні напрями розвитку двосторонніх економічних відносин, зокрема через використання механізмів Спільної міжурядової комісії з економічного співробітництва та координацію діяльності в рамках Всесвітньої Торговельної Організації.

Наступним доповідачем був заступник Директора МВФ, відомий економіст Олег Гаврилишин, який є всесвітньо визнаним експертом у питаннях діяльності та розвитку перехідних економік. Презентація О.Гаврилишина, представлена на семінарі спільно з Андрієм Шіпіловим з Ротманської Школи менеджменту при Торонтському Університеті, значною мірою носила теоретичний характер та була присвячена розгляду динаміки українсько-канадських торговельних відносин через призму сучасних теорій міжнародної торгівлі. Насамперед О.Гаврилишин представив загальний огляд "економічної гравітаційної моделі", що дозволяє оцінити ступінь розвитку двостороннього торговельного співробітництва між країнами з урахуванням їх питомої ваги у світовій економіці. Відповідно до цієї моделі існуючий рівень українсько-канадської торгівлі є у кілька разів меншим за потенційний, водночас товарообіг України з такими країнами як Росія, Білорусь, Туркменістан та Румунія у багато разів перевищує рівень, що є оптимальним з теоретичної точки зору. За цією ж теорією ідеальними можна вважати українсько-німецькі торговельні відносини, у рамках яких на кожного з торговельних партнерів припадає приблизно та ж частка сукупного товарообігу іншого, яку його ВВП займає у світовій економіці. Загалом, на думку О.Гаврилишина теоретично визначений потенціал торговельного співробітництва України з країнами Заходу реалізується лише на 50%, зокрема оптимальні обсяги річного товарообігу українсько-канадської торгівлі за існуючого ступеню розвитку національних економік знаходяться на рівні 200-400 млн. доларів США (на сьогодні історично найбільший обсяг товарообігу складає близько 100 мільйонів).

Практичні аспекти формування та розвитку торговельно-економічного співробітництва між Україною та Канадою були розглянуті у виступі Керівника торговельно-економічної місії (ТЕМ) в складі Посольства України в Канаді Миколи Крижанівського, який зробив огляд історії українсько-канадської торгівлі, відзначивши тенденції до збільшення її обсягів та покращання структури, що спостерігаються протягом останніх років. Зокрема, розширення торговельної структури як індикатор зростання кількості ділових контактів між представниками бізнесу України та Канади було визначене важливим фактором для нарощування обсягів двосторонньої торгівлі у найближчій перспективі. Аналізуючи існуючі умови розвитку українсько-канадського торговельно-економічного співробітництва доповідач також зробив наголос на існуванні інших передумов для його активізації, насамперед - позитивну динаміку економічного розвитку України, процес реформування законодавства у торговельній та інвестиційній сферах, а також значний прогрес у напрямі приєднання України до ВТО. Відзначивши існування об`єктивних умов для розвитку взаємовигідного співробітництва підприємств України та Канади Керівник ТЕМ наголосив на необхідності підвищення рівня обізнаності іноземних підприємницьких кіл щодо наявних можливостей для співпраці з українськими партнерами.

Наступна доповідь порядку денного семінару "Законодавче поле ведення бізнесу", представлена Богданом Онищуком з канадської юридичної консалтингової компанії "Gowlings", була зосереджена на аналізі законодавчих аспектів формування та реалізації потенціалу українсько-канадського економічного співробітництва, насамперед в інвестиційній сфері. Доповідач зробив наголос на розгляді законодавчого поля ведення бізнесу в Україні, зазначивши, що прогрес у реформуванні законодавства, досягнутий за роки незалежності України, є недостатнім і його темпи є значно меншими ніж в країнах Центральної та Східної Європи і деяких країнах колишнього СРСР. Доповідач навів дані останніх досліджень міжнародних інституцій, зокрема Міжнародної Фінансової Корпорації, згідно з якими умови для здійснення підприємницької діяльності в Україні залишаються складними через недосконалість законодавства та його неповне практичне застосування, а також високий рівень корупції в державних органах, що здійснюють контроль над діяльністю суб`єктів підприємницької діяльності. В цілому виступ Б.Онищука носив критичних характер та зосереджувався на необхідності активізації реформування українського законодавства в галузях, що безпосередньо визначають умови ведення бізнесу в країні.

Останнім з доповідачів на семінарі був відомий історик, професор Йоркського Університету Орест Субтельний, який представив аналіз економічного розвитку України з точки зору історичної перспективи. Аналізуючи процеси, що відбулися в українській економіці після здобуття незалежності, О.Субтельний зазначив, що розпад СРСР був унікальним в історії випадком розпаду індустріальної імперії, складові частини якої були пов`язані тісними зв`язками у виробничій, науковій та інших сферах. Таким чином Україна розпочала побудову національної економіки, що базується на ринкових принципах, у значно складніших умовах, ніж інші країни Центральносхідної Європи. Окремо зупинившись на цьому факторі, доповідач однак відзначив, що об`єктивні умови дозволяли очікувати в Україні більш активного та ефективного здійснення політичних та економічних реформ. Характеризуючи сучасний етап історичного розвитку України та її економіки доповідач відзначив позитивні показники економічного зростання країни та наявність підстав говорити про формування в Україні "середнього класу", що забезпечує збільшення внутрішнього платоспроможного попиту, який, в свою чергу, є визначальним для динамічного розвитку ринкової економіки у середній перспективі.

Формат семінару "Еволюція українсько-канадських економічних відносин - комплексний науковий підхід" дозволив його учасникам провести активне обговорення усіх аспектів розвитку українсько-канадського економічного співробітництва. Семінар характеризувався значною зацікавленістю та активністю учасників при обговоренні питань, порушених у виступах доповідачів.

Участь у заході взяли понад 60 представників академічних, наукових та ділових кіл Канади, місцевих ЗМІ, а також представницька делегація МЗС України, Дипломатичної Академії України, Інституту міжнародних відносин та Національного Інституту стратегічних досліджень, члени якої проходять навчання у Йоркському Університеті міста Торонто в рамках програми вивчення асиметричних відносин держав. У семінарі також взяли участь Почесний консул України в м.Пікеринг Е.Гуцуляк та Депутат Міськради Торонто Г.Ліндсей-Любі.