Генеральне Консульство України в Торонто інформує, що 20 квітня ц.р. Верховна Рада України ратифікувала Договір між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року та Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 24 грудня 2003 року.

Основна мета Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон - це остаточне врегулювання питання проходження українсько-російського державного кордону, невизначеність якого стримувала поступальний розвиток українсько-російських відносин, зокрема, заважала нормальному розвитку прикордонного співробітництва між двома країнами. Договір чітко визначив лінію проходження кордону між населеними пунктами, приналежність прикордонних земель та господарських споруд тощо.

У свою чергу, основним положенням Договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки стала домовленість про те, що Азовське море розмежовується лінією державного кордону і його акваторія ділиться на внутрішні води України як невід'ємну частину території України, і внутрішні води Росії як таку ж невід'ємну частину території Російської Федерації. Урегулювання питань, які відносяться до Керченської протоки, здійснюватимуться за згодою між Сторонами.

Зараз продовжується активний переговорний процес стосовно погодження координат лінії державного кордону в Азовському морі та Керченській протоці і співробітництва у використанні цих акваторій.

Позиція України полягає в тому, що в Керченській протоці лінія кордону була встановлена ще в радянські часи і тепер вона має бути просто підтверджена. На сьогодні є офіційна згода РФ на те, що Керченська протока розмежовується лінією державного кордону, однак при цьому Росією пропонується не підтверджувати існуючу лінію державного кордону, а провести її по середині Керч-Єнікальського каналу, що є неприйнятним для України.

При цьому позиція України належним чином аргументована з точки зору міжнародного права, двосторонніх українсько-російських зобов'язань, положень Угоди про створення СНД і Статуту СНД, а також законодавства України та Російської Федерації.