|
|
| 21 листопада - 27 листопада 2002 року
N43 |
| |
Генеральне консульство України в Торонто повідомляє:
|
21 листопада 2002 року
Генеральне консульство України в Торонто повідомляє, що 21 листопада 2002 року за поданням Президента України Леоніда Кучми, Верховна Рада України дала згоду на призначення нового Прем'єр-міністра України. Ним став Голова донецької обласної державної адміністрації Віктор Янукович.
За кандидатуру Віктора Януковича проголосували 234 народних депутати, у той час як для прийняття рішення достатньо було 226 голосів.
Того ж дня Президент України Леонід Кучма підписав Указ про призначення Віктора Януковича Прем`єр-міністром України.
Під час підписання Президент України наголосив: "Дуже добре, що парламент підтримав вашу кандидатуру - це свідчить, що в парламенті є більшість, тепер її треба цементувати, щоб вона зміцнювалася з кожною годиною, кожним місяцем. Адже завдання перед Урядом важливі і без співпраці з парламентом їх виконати важко". "Головне, що більшість запропонувала власну кандидатуру і з сьогоднішнього дня взяла відповідальність і за себе, і за той Уряд, який буде сформований з цією більшістю", - підкреслив Глава держави.
Приймаючи вітання від Президента України, Віктор Янукович висловив вдячність парламентській більшості за високу довіру і зазначив: "Я впевнений, що більшість і Уряд, який буде сформовано найближчим тижнем, почнуть працювати і зроблять те, чого очікує від них український народ".
22 листопада 2002 року
Генеральне консульство України в Торонто подає повний текст виступу Президента України Леоніда Кучми на засіданні Ради євроатлантичного партнерства на вищому рівні у м. Прага.
"Шановний пане голово!
Шановні члени Ради євроатлантичного партнерства.
Цьогорічний Празький саміт є першим, коли держави - члени НАТО та країни - партнери зустрічаються на найвищому рівні по інший бік колишньої "залізної завіси".
Це покладає на нас особливу відповідальність не дозволити відтворення нових розподільчих ліній на європейському континенті.
Україна щиро вітає Болгарію, Естонію, Латвію, Литву, Румунію, Словаччину та Словенію із запрошенням розпочати переговори про приєднання до НАТО.
Наша держава також сприяла наближенню цього довгоочікуваного для ваших країн дня.
Сприяла утвердженням своєї незалежності, своїм багатоплановим внеском у зміцнення євроатлантичної безпеки, принциповою підтримкою процесу розширення НАТО, послідовним курсом на євроатлантичну інтеграцію. Наша держава прагне вийти на якісно новий рівень діалогу з НАТО.
Ми розуміємо, що попереду в України довгий шлях до своєї Праги.
Але ми твердо налаштовані іти ним. Ми будемо послідовними у продовженні ринкових перетворень, зміцненні демократичних засад влади і суспільства, забезпеченні європейських стандартів у галузі прав людини.
Шановні колеги, Україна готова і надалі брати участь у антитерористичній боротьбі.
Сподіваюся, що результати Празького саміту сприятимуть успіху наших спільних зусиль з метою протидії викликам миру і безпеки."
22 листопада 2002 року
Генеральне консульство України в Торонто подає біографічну довідку Прем'єр-міністра України Віктора Федоровича Януковича.
Віктор Федорович Янукович народився 9 липня 1950 року в м. Єнакієвому Донецької області в робітничій сім'ї. Освіта вища - у 1980 р. закінчив Донецький політехнічний інститут (зараз Донецький державний технічний університет) і здобув кваліфікацію інженера-механіка. У 2001 р. закінчив факультет міжнародного права Української Академії зовнішньої торгівлі.
Трудову діяльність почав у 1969 р. робітником Єнакіївського металургійного заводу, був автослюсарем, механіком автопідприємства. Надалі впродовж 20 років працював на керівних посадах: був генеральним директором найкрупніших виробничих об'єднань - "Донбастрансремонт", "Вуглепромтранс", Донецького обласного територіального об'єднання автомобільного транспорту.
У серпні 1996 р. В.Ф. Януковича призначено заступником з промисловості, а у вересні - першим заступником голови Донецької обласної держадміністрації. 14 березня 1997 р. Президент України Л.Д. Кучма підписав Указ про його призначення головою Донецької облдержадміністрації.
Віктор Федорович Янукович - визнаний громадський і політичний лідер. У червні 1998 р. його обрано депутатом Донецької обласної ради. За його ініціативою у грудні 1998 р. в області створено громадсько-політичне об'єднання "За єдність, злагоду та відродження". Новий громадсько-політичний союз, головою якого було обрано В.Ф. Януковича, поєднав понад 120 регіональних відділень політичних партій, громадських організацій і рухів, став могутнім чинником стабілізації політичного і соціального життя Донецького краю.
В.Ф. Янукович - доктор економічних наук, професор, заслужений працівник транспорту України, дійсний член Академії економічних наук України. Широке коло його наукових інтересів відображають понад 50 монографій і друкованих робіт. У науковому світі він відомий як фахівець із проблем розвитку регіональної економіки.
Віктор Федорович - ініціатор, один з авторів цілої низки широкомасштабних регіональних програм. Серед них комплексні розробки: "Програма невідкладних заходів щодо виходу з кризи на 1997 рік", "Програма соціально-економічного розвитку Донецької області на 1998-2000 роки", "Донецька область - 2010". Реалізуються також понад 20 програм, розрахованих на пріоритетний розвиток найважливіших соціальних та економічних сфер: "Молодь Донеччини", "Ветеран", "Турбота", "Комплексна програма зайнятості населення області", "Програма розвитку житлово-комунального господарства області на 2000 рік и на період до 2005 року" тощо. Нині в області спільно з Національною Академією наук України здійснюється розробка Програми науково-технічного розвитку Донецької області до 2020 року.
Розроблена під керівництвом В.Ф. Януковича концепція Закону України "Про спеціальні економічні зони і спеціальний режим інвестиційної діяльності у Донецькій області" визнана ноу-хау. Сам закон, ухвалений у грудні 1998 р., став справді доленосним для Донецької області. За минулі три роки в її економіку інвестовано понад 1 мільярд доларів, які працюють сьогодні на Донбас і Україну.
На посаді керівника регіону В.Ф. Янукович опікувався розвитком у Донецькій області науки, культури і спорту. Міжнародні наукові конференції, міжнародні фестивалі "Золотий Скіф", "Зірки світового балету", "Зірки жердини", що відбуваються під патронатом голови облдержадміністрації, заслужили світовий авторитет і визнання.
Заслуги В.Ф. Януковича - лідера, вченого і практика - визнані як у нас в країні, так і за кордоном. За підсумками української загальнонаціональної програми "Людина року - 2000" його визнано переможцем у номінації "Лідер регіону".
Кембриджський міжнародний центр нагородив В.Ф. Януковича пам'ятною медаллю на знак визнання його наукових розробок, їх втілення в Донецькому регіоні. За рішенням Кембриджського центру у 2000 році його обрано "Людиною року" в номінації "Розвиток регіональної економіки" з включенням його в щорічне видання Міжнародного біографічного центру.
В.Ф. Янукович - кавалер орденів "За заслуги" I, II и III ступенів, срібного ордена "Золота Фортуна" III ступеня, а також орденів Святого князя Володимира, Святого Даниїла Московського, Святого преподобного Нестора літописця Києво-Печерського. Також його нагороджено знаками "Шахтарська доблесть" II и III ступенів, "Шахтарська слава" трьох ступенів.
25 листопада 2002 року
Генеральне консульство України в Торонто повідомляє, що 22 листопада під головуванням одразу двох прем'єр-міністрів: попереднього - Анатолія Кінаха та обраного парламентом Віктора Януковича - відбулося засідання Кабінету Міністрів України. На ньому з членами Урядової команди тепло попрощався екс-прем'єр-міністр Анатолій Кінах. Він побажав своєму наступнику на основі напрацьованого досвіду, спадкоємності в роботі досягти поглиблення позитивних результатів у зміцненні економіки і розвитку суспільства.
Зі словом подяки до членів попереднього Уряду звернувся Прем'єр-міністр України Віктор Янукович. Він висловив упевненість у тому, що на основі співпраці Уряду і парламенту, на основі взаємної відповідальності відбудуться подальші кроки в поглибленні політичної реформи на Україні, яка у свою чергу призведе до позитивних зрушень в економіці та соціальній сфері.
Подаємо скорочений текст стенограми цього засідання.
КІНАХ А.К. - Доброго дня, колеги, шановні друзі! По-перше, я хотів би зазначити, що практично без одного тижня, як брати відлік від 29 травня 2001 р., півтора року працював нинішній склад Кабінету Міністрів України. Я хотів би, по-перше, щиро подякувати вам за спільну роботу і зазначити деякі принципові висновки, з урахуванням нашого досвіду роботи.
Ми пройшли дуже серйозні іспити, коли розпочинали діяльність в складі Кабінету Міністрів, - необхідно було вирішувати, як мінімум, два завдання: по-перше - зберегти спадкоємність позитивних тенденцій розвитку економіки України, а по-друге, - зміцнювати суспільно-політичну стабільність в державі, зміцнювати взаємодію Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів і підсилювати підтримку суспільством діяльності влади в цілому.
Результати 2001 р., як і зафіксовано в Посланні Президента України до Верховної Ради, є одними з найкращих за всю історію незалежності України, але, і це принципово, це не може бути результатом діяльності тільки окремо взятого уряду, в тому числі того уряду, в якому ми разом працювали. Це є дуже складний процес накопичення досвіду, напруженої, наполегливої роботи всього українського народу, української влади за всі роки незалежності України, і тільки так їх необхідно розцінювати.
По-друге, я абсолютно впевнений, що в Україні, як ніколи, зараз необхідно підсилювати спадкоємність в роботі, той позитив, який вже напрацьований, і об'єднувати зусилля для вирішення тих глибоких системних проблем, які поки що існують в державі, в житті наших громадян.
Дуже важливий чинник ефективності роботи Кабінету Міністрів України - це співпраця гілок влади. Ми вийшли на такий якісний рівень проблем, від вирішення яких залежить, без перебільшення, і конкурентоспроможність економіки України, і місце України в європейському і світовому співтоваристві. І такі питання, як удосконалення податкової системи, прийняття реального, збалансованого бюджету, підсилення захисту прав власника, інвестора, створення умов для підприємницької діяльності, удосконалення системи соціального захисту, можуть бути вирішені тільки на основі взаємодії гілок влади.
Більше того, я хотів би зазначити, і це, безумовно, буде дуже серйозно впливати на результати розвитку України як незалежної держави, що за останні роки дуже динамічно змінюється геоекономічна і геополітична карта світу. На світовий економічний і політичний простір виходить десь біля трьох десятків держав пострадянського простору, пост-РЕВіського, Балтії, Центральної, Південно-Східної Азії. І ми повинні розуміти, що та держава, яка не створює умови ефективної взаємодії гілок влади і на цій основі розумні правила гри, не удосконалює захист національних, економічних і політичних інтересів, такій державі дуже тяжко перемагати в цій жорсткій конкуренції, де кожний народ і кожна держава виборюють своє місце під сонцем. І від цього ще більш вищий рівень відповідальності нас усіх за зміцнення всіх складових життя і діяльності держави.
І той відповідальний момент, який зараз є, характеризується в тому числі тим, що зараз пройшла не стандартна ротація Кабінету Міністрів України, Президентом, як це визначено і в указі, і в чітких формулюваннях, це спрямовано на поглиблення політичної, конституційної реформи в Україні, головна мета якої - подальше удосконалення системи державної влади, зміцнення солідарної відповідальності законодавчої, виконавчої влади за результати своєї роботи перед українським народом. І ми повинні розуміти, що від цього залежатимуть не тільки параметри соціально-економічного розвитку, але й авторитет і довіра до України як до держави, яка спрямовано будує і сучасну економіку, і всі складові громадянського суспільства.
Я абсолютно впевнений в тому, що ми створили непогані умови для поглиблення позитивних результатів. За 10 міс. поточного року ми зберегли позитивну динаміку зростання обсягів виробництва і ВВП, реальний рівень доходів громадян України за 10 міс. зріс на 26%. Дуже важливо, що незважаючи на непросту політичну ситуацію збільшилися іноземні інвестиції на 28,6% за 9 міс. поточного року, і, безумовно, те, що ми витримали іспити на зовнішніх ринках, незважаючи на достатньо несприятливу світову кон'юнктуру в першому півріччі. Експорт зріс десь на 7%, ми покращили зовнішньоторгівельне сальдо за 9 міс. більше, ніж на 300 млн. дол., це хороша серйозна основа для зміцнення фінансової системи держави.
Але залишається величезна кількість проблем. Суспільство оцінює діяльність влади, ефективність соціально-економічної політики не по відсотках зростання ВВП, а в першу чергу, як державна політика впливає на зростання рівня життя людей, створення нових робочих місць, впевненість у завтрашньому дні. Я хотів би побажати, Вікторе Федоровичу, Вам на основі спадкоємності, Вашого досвіду сформувати міцну урядову команду, головний критерій при цьому - не політичний колір, а професійні, моральні якості державного менеджера, і, безумовно, Ви повинні зробити все, щоб той величезний кадровий потенціал, який є в Україні, був задіяний і для цієї роботи.
Щиро дякую вам за роботу і хотів би від вашого імені поздоровити Віктора Федоровича з призначенням, побажати щастя і успіхів.
ЯНУКОВИЧ В.Ф. - Дякую, шановний Анатолію Кириловичу, я також хочу подякувати уряду за ту працю, за ті зрушення, які зроблені цим урядом і в економіці, і в соціальній сфері.
Ми з Анатолієм Кириловичем і вчора, і сьогодні спілкувались, зазначили, що кроки, які зробив цей уряд, - це значний внесок в державність України. Я це зазначив у доповіді вчора на Верховній Раді і зараз, дивлячись Вам в очі, хочу Вам подякувати, велике спасибі.
Я думаю, що найважливіше питання, яке стоятиме перед новим урядом, - це співпраця з Верховною Радою, з тією більшістю чи коаліцією, яка буде у Верховній Раді, і на основі цієї співпраці та взаємної відповідальності будуватимуться подальші кроки в поглибленні політичної реформи на Україні. Я впевнений, що шлях, який проголосив Президент України, веде до значних позитивних зрушень і в економіці, і в соціальній сфері. Тому наскільки впевнено будуть зроблені ці перші кроки, від цього дуже багато залежить в майбутньому. Ці кроки, на мою думку, будуть зроблені і для майбутніх поколінь.
Я думаю, що ми з вами ще деякий час попрацюємо разом. Вже з сьогоднішнього дня будуть консультації з лідерами фракцій, потім в цілому з більшістю і остаточне рішення буде приймати Президент щодо складу нового уряду. Як на мою думку, цей уряд, і Анатолій Кирилович згоден з цим, має в нинішньому своєму складі багато фахівців вищого гатунку, тому це буде враховано при вирішенні, такі якості, як професіоналізм, як досягнення мети, такі якості у кожного фахівця будуть враховані і буде прийнято рішення.
Я також хочу подякувати, Анатолію Кириловичу, Вам особисто за цю сумлінну працю, яку Ви зробили на цей термін перебування свого уряду. Я розумію, що крок, який зараз зробив Президент, відповідає потребам сьогодення, кроки, які робить Президент, перш за все відповідають тій проголошеній політичній, адміністративній реформі, яка розпочалась на Україні, яку треба найближчим часом вже затвердити відповідними законодавчими актами. Тому я вам дуже вдячний і хочу потиснути Вам руку і побажати в подальшій роботі успіхів.
25 листопада 2002 року
Генеральне консульство України в Торонто повідомляє, що 25 листопада ц.р. Україна стала державою-учасницею Міжнародного Кодексу поведінки проти розповсюдження балістичних ракет, урочисте приєднання до якого відбулося в Гаазі (Нідерланди). Відповідну ноту щодо рішення Уряду України передав глава української делегації на установчій міжнародній конференції Заступник Державного секретаря МЗС України Ігор Харченко.
У виступі на конференції глава делегації України наголосив на актуальності та важливості прийняття універсального міжнародного документа, який би закріпив відданість світового співтовариства справі запобігання розповсюдженню зброї масового знищення та засобів її доставки. У виступі глави української делегації було підкреслено, що Україна проводить послідовну політику у сфері нерозповсюдження ракет та ракетних технологій.
Було висловлено сподівання, що Міжнародний Кодекс поведінки проти розповсюдження балістичних ракет сприятиме подальшому зміцненню безпеки та стабільності у світі за допомогою введення у дію додаткового міжнародного механізму у галузі нерозповсюдження.
У роботі гаазької конференції взяли участь та приєдналися до нового Кодексу поведінки проти розповсюдження балістичних ракет 92 держави світу.
25 листопада 2002 року
Генеральне консульство України в Торонто повідомляє, що Експерти Ради Європи обговорили з міністром юстиції України Олександром Лавриновичем ситуацію із свободою слова та інформації в Україні. У зустрічі, яка відбулася в Міністерстві юстиції України, взяли участь експерти РЄ Девід Андерсен, Кароль Якубовіч, Катрін Мафучі-Хагель. Українську сторону представляли заступник державного секретаря Міністерства закордонних справ України Наталія Зарудна, заступник Генерального прокурора України Віктор Шокін, начальник Головного управління з нагляду за додержанням законів із захисту інтересів держави Генеральної прокуратури України Ігор Коморний.
Під час зустрічі Девід Андерсен (Британія) повідомив, що за результатами візиту делегація представників РЄ має надати звіт Генеральному секретареві РЄ про свободу слова в Україні, відповідність чинного законодавства та умов праці ЗМІ України вимогам свободи слова, передбаченим у статті 10 Європейської конвенції з прав людини.
Кароль Якубович (Польща) наголосив, що нині Україна перебуває під дуже уважним спостереженням з боку міжнародної спільноти , і в Ради Європи про Україну є багато інформації з різних джерел. "Наша робота - перевірити цю інформацію," - зазначив польський експерт.
Девід Андерсен висловив задоволення з приводу скасування в Кримінальному кодексі України статті за наклеп. Проте, додав він, на міжнародному рівні "часто з'являються повідомлення" про те, що в Україні ліцензування діяльності засобів масової інформації "не є досить прозорим", а Нацрада з телерадіомовлення "не має достатніх гарантій незалежної діяльності".
У відповідь О.Лавринович повідомив експертам РЄ, що на сьогодні в Україні є 12 чинних законів і понад десяток підзаконних нормативних актів, які регулюють питання суспільних відносин у сфері інформації. Він запевнив експертів, що ці нормативні акти "достатньо повно регулюють усі напрямки діяльності в галузі засобів масової інформації". "Можливо, є необхідність уточнити деякі положення. Але механізм роботи Національної ради дозволяє в абсолютно прозорий спосіб приймати рішення," - зазначив Міністр.
О.Лавринович висловив побажання на адресу представників Ради Європи "не використовувати імперативні формулювання", а також уникати "тональності слідчого, якому потрібно одержати інформацію у справі".
На запитання, чи буде ухвалений в Україні закон про громадське телерадіомовлення, міністр юстиції повідомив, що нині в Україні вже функціонує подібна організація в Івано-Франківській області. Проте законопроект, який регулює вказану діяльність буде підготовлений за наявності відповідного клопотання від Верховної Ради України і Кабінету Міністрів. В Україні є процедура виконання законотворчої діяльності, як, власне, є і план розгляду на вищому рівні поданих юридичних документів.
Д.Андерсен підняв питання існування в Україні так званих "темників". Коментуючи його, міністр юстиції України запевнив: "Якщо є матеріальні докази існування "темників", а також впливу чи примусу журналістів, я готовий особисто сприяти тому, щоб справа була доведена до судового рішення". Експерти Ради Європи відразу ж продемонстрували О. Лавриновичу один із "темників", ознайомившись із яким, український міністр визначив, що той річної давнини і не має жодних вихідних даних. "Я прошу вас, щоб уся інформація, яка буде йти від вашого імені про Україну, була чесною і доказовою. Хотілося б, щоб ви не були інструментом з'ясування міжособистісних або міжполітичних стосунків в українській державі. Ви обидва висококваліфіковані юристи, то скажіть, що можна говорити про цей темник, який ви мені показали?" - запитав гостей міністр.
О.Лавринович поінформував експертів РЄ, що в Україні понад 90 відсотків засобів масової інформації є приватними, "і власники достатньо чітко визначають лінію поведінки журналістів, які у них працюють. В будь-якому випадку, якщо редактор чи власник неправовим способом чинить тиск на журналістів, у нас достатньо норм матеріального права, які захищають права творчих працівників - журналістів". Міністр наголосив, що не знає жодного позову з цього питання до суду. "Якщо є докази, що в Україні є тиск на конкретного журналіста або на засіб масової інформації, я особисто готовий брати участь в їх захисті," - заявив український міністр.
25 листопада 2002 року
Генеральне консульство України в Торонто повідомляє, що 20 листопада 2002 р. у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання з порядком денним "Про взаємовідносини та співробітництво України з Європейським Союзом".
У слуханнях під головуванням В.Литвина взяли участь тогочасний в.о.Прем"єр-міністра України А.Кінах, члени Кабінету Міністрів України, народні депутати України, представники органів державної влади України, науковці та студенти, представники неурядових організацій та засобів масової інформації. Зарубіжні учасники були представлені Віце-спікером Парламенту Грецької Республіки, керівником парламентського Комітету з європейських питань К.Вреттосом, Главою Представництва Європейської Комісії в Україні Н.Жустеном та представниками дипломатичного корпусу держав-членів ЄС і держав-кандидатів на вступ до ЄС, акредитованих в Україні.
Під час слухань з доповідями виступили тогочасний в.о.Прем'єр-міністра України А.Кінах, Державний секретар з питань європейської інтеграції О.Чалий, Міністр економіки та з питань європейської інтеграції України О.Шлапак, Державний секретар Міністерства юстиції України А.Заяць, Голова Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції Б.Тарасюк, Перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції О.Зарубінський, заступник Голови Комітету Верховної Ради України у закордонних справах І.Осташ, заступник Голови Української частини Комітету з парламентського співробітництва між Україною та Європейським Союзом, голова підкомітету з питань координації співробітництва з ЄС та СОТ Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції І.Кириленко, Віце-спікер Парламенту Грецької Республіки, керівник парламентського Комітету з європейських питань К.Вреттос, Глава Представництва Європейської Комісії в Україні Н.Жустен, директор Інституту економічних та політичних консультацій І.Бураковський та директор Центру порівняльного права при Міністерстві юстиції України С.Шевчук. В дискусії взяли участь народні депутати України.
У своїх висновках учасники слухань наголошували, що курс України на європейську інтеграцію не має альтернативи і відповідає історичній традиції та покликанню українського народу, його прагненню бачити свою державу демократичною та економічно розвинутою. Було підкреслено, що сьогодні є підстави стверджувати, що українське суспільство в переважній більшості налаштоване проєвропейські; існує консенсус між законодавчою та виконавчою гілками влади в Україні щодо необхідності подальшого впровадження державної політики інтеграції до ЄС.
Це, зокрема, створює сприятливі передумови для розвитку та поглиблення співпраці між Верховною Радою України та Європарламентом.
Важливим фактором реалізації євроінтеграційних прагнень є стан української економіки (три роки поспіль динамічного зростання). Це дає підстави стверджувати, що Україна впевнено долає кризові явища в економіці. У свою чергу, це є чи не найнадійнішим фактором наближення України до норм СОТ та в подальшому - до економічних критеріїв, визначених свого часу у Копенгагені (здатність витримувати ринкову конкуренцію).
У багатьох виступах зазначалося, що громадська думка дедалі виразніше схиляється на користь того, щоб правове поле держави максимально наближалося до стандартів ЄС. Особливо гостро у суспільстві порушується питання щодо необхідності неухильного впровадження у життя чинного законодавства, дійсного впровадження у життя верховенства права.
В широких верствах населення та серед політичних лідерів існує розуміння того, що проєвропейська політика України суттєво зміцнилося б у разі визнання ЄС європейської перспективи України, зокрема щодо можливості у майбутньому стати повноправним членом ЄС.
Водночас, учасники слухань наголошували на необхідності підвищення ефективності заходів, які здійснюються органами державної влади України у сфері європейської інтеграції, та наповнення їх практичним змістом. У виступах учасників слухань загострювалися проблеми формування проєвропейської налаштованої громадської думки; інтенсифікації переговорів з ЄСівською стороною щодо мінімізації негативних для України наслідків у зв'язку з розширенням ЄС, укладення угоди про асоціацію, зміни філософії надання Україні з боку ЄС програм технічної допомоги з використанням існуючих принципів надання такої допомоги країнам-кандидатам на членство в ЄС і т. ін.
За результатами слухань було прийняте рішення найближчим часом підготувати та передати на розгляд Верховної Ради України проект відповідних рекомендацій.
26 листопада 2002 року
Генеральне консульство України в Торонто повний текст звернення Президента України Леоніда Кучми до українського народу у зв'язку з Днем пам'яті жертв Голодомору та політичних репресій.
"Мої дорогі співвітчизники!"
Я звертаюся до Вас у скорботний день. Мало знайдеться у непростій історії не тільки України, але й світу таких жахливих трагедій, як Голодомор 32-33-го років. Український Голодомор взагалі слід розглядати окремою сторінкою нашої історії - на своєму історичному шляху український народ зазнав чимало трагічних випробувань - однак все, що випало на його долю у той нібито мирний час, затьмарило своєю жахливістю навіть воєнні лихоліття. Спланований і реалізований комуністичним режимом Голодомор та масові політичні репресії поставили під сумнів саме існування нації.
Це - не перебільшення. Голодомор став національною катастрофою. Тільки протягом 1932-1933 років загинула п'ята частина сільського населення України. Люди вимирали цілими селами. Демографічні, соціально-економічні, історико-культурні наслідки тодішніх злодіянь Україна відчуває й досі.
Націю вбивали повільно, і це було ще страшніше. Не розстрілами і газовими печами, а - повільним, - і від цього ще більш жахливим згасанням від голоду. Коли мати, ламаючи окраєць хліба, мала вирішувати, хто із її дітей помре голодною смертю першим - старший, який навчився побиратися, середній, який ще тримається за спідницю - чи - молодший, якого шкода найбільше.
Бог і час, коли жили ці люди, не залишав їм вибору. Маємо визнати - це був геноцид. Цілеспрямований, ретельно спланований геноцид проти українського народу. І те небагато, що ми вже зараз можемо і зобов'язані - це пам'ятати. Пам'ятати, яку ціну - жахливу ціну - заплатив український народ за право жити. Жити не просто на своїй землі, а лише - за власне існування.
Це - не єдиний урок. Зараз, після того, як пройшло вже багато років, ми можемо відповісти на питання: чого хотіли досягнути організатори Голодомору? Кому було вигідно підрубати нашу хліборобську націю під корінь? Кому було вигідно поселити на майже генетичному рівні страх - перед силою, перед новим голодом, перед новими репресіями?
Комуністичний режим не міг миритися з існуванням вільних, незалежних від нього людей. Вільних людей, основу особистої незалежності яких складала їх власна праця на власній землі, слід було знищити.
Навіть закатувати голодом - за ціною не стояли. Удари наносились методично і цілеспрямовано. Спочатку забирали останнє, потім витягували сховане, брали в заручники, ставили заслони на шляхах у міста. З українців виймали хліборобську душу, ламали хребет нації, свідомо провокували канібалізм.
Комуністична ідеологія передбачала, що життя окремої людини цінності не має. Що кожне життя варте лише того, аби покласти його на вівтар боротьби за ідею перемоги комунізму у всесвітніх масштабах. Коли "ліс рубають, тріски летять". І "тріски" - а це долі людей - не рахував ніхто. Це були неминучі жертви в ім'я "світлого майбутнього". Революційна доцільність списувала все.
Коли я зараз бачу, як під одними знаменами об'єднуються комуністи і спадкоємці тих, хто від комуністів постраждав, я згадую приказку - "коли Бог хоче когось покарати, він відбирає розум". Тут відбирають якщо не розум, то вже точно - пам'ять. Пам'ять про всіх невинно закатованих під червоним прапором, пам'ять про тих, хто не дожив, пам'ять про тих, хто недолюбив, пам'ять про живих і ненароджених. Але ніхто, я переконаний в цьому, не має права про це забути - якщо хоче залишатися нормальною людиною. Про Велику Смерть від Великого Голоду.
Ніхто, я думаю - не в змозі відчути - що довелося пережити всім цим людям. Цей терор голодом був цинічною відповіддю більшовицької влади на опір українського селянства суцільній колективізації, політиці перетворення вільних землеробів на безмовних рабів.
Сам я родом з Чернігівщини. І добре пам'ятаю перелякані очі людей, коли мова йшла про Великий Голод. Люди відкидали від себе пам'ять про Голодомор, боялися згадувати. Страх укорінився в українцях, чого і добивалися організатори терору.
Сьогодні, коли від початку Голодомору минає 70 років, ми маємо для себе чітко зрозуміти - головною, незаперечною, неперехідною цінністю для нас усіх є власна держава. Бо лише здобуття Україною незалежності та демократичний шлях, який ми обрали, є надійною гарантією того, що це ніколи не повториться. Це не має права повторитися.
І в ті роки ми мали чимало шансів усвідомити: ми - єдина нація. У 32-33-му українці із польських берегів Збруча і Бугу - вони знали про голод - пускали плоти з харчами - і польські прикордонники - вони також знали про голод - дивилися на це скрізь пальці. Вони не стріляли. Стріляли радянські прикордонники. В українців з протилежного берега, які намагалися підхопити плоти.
Кров мільйонів загиблих співвітчизників стукає в наші серця. І ми зобов'язані зробити все, аби пам'ять про них завжди була живою для нинішніх та прийдешніх поколінь. Я закликаю Вас сьогодні згадати у Ваших молитвах всіх тих, хто страждав і хто помер під час Великого Голодомору. Вірю, сьогодні по всій Україні люди запалять свічки, аби пом'янути тих, кого забрали сталінські катівні та голодна смерть.
Переконаний - у Києві має постати величний Меморіал жертвам Голодомору. Пам'ятники потрібні і в усіх регіонах держави. Це не формальність - як свідчення глибокої шани до загиблих, невмирущої пам'яті про цю трагічну сторінку історії та водночас - символ безсмертя нашого народу. Вважаю, що оцінку має дати й Верховна Рада України, а науковці мають продовжити свої дослідження.
Ми зобов'язані донести до міжнародної громадськості правду про Голодомор, про його причини й наслідки, домогтися його визнання міжнародною спільнотою як акту геноциду проти українського народу.
Минають роки, минуть століття... Та зболена пам'ять про заморених голодом, розстріляних, закатованих житиме вічно. Вона - нагадування минулого і пересторога майбутньому.
Хай же пам'ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, додасть нам сил та волі, мудрості й наснаги для зміцнення власної держави на власній землі, розвитку демократії, вільного життя кожної людини."
26 листопада 2002 року
Генеральне консульство України в Торонто повідомляє, що 26 листопада Президент України Леонід Кучма підписав укази про призначення: Азарова Миколи Яновича - Першим Віце-прем'єр-міністром України, Міністром фінансів України; Гайдука Віталія Анатолійовича - віце-прем'єр-міністром України; Кириленка Івана Григоровича - віце-прем'єр-міністром України; Табачника Дмитра Володимировича - віце-прем'єр-міністром України.
Іншими указами Глава держави звільнив з посад у зв'язку з відставкою Кабінету Міністрів України: Першого Віце-прем'єр-міністра України - Олега Дубину; віце-прем'єр-міністрів України - Василя Рогового, Леоніда Козаченка; віце-прем'єр-міністра України з гуманітарних питань - Володимира Семиноженка.
27 листопада 2002 року
Генеральне консульство України в Торонто повідомляє, що 23 листопада Україна вшанувала пам'ять жертв найбільшої трагедії нашого народу, яка забрала життя мільйонів людей, - голодомору 1932-1933 років. Ця трагедія супроводжувалася небаченими політичними репресіями, що спричинили загибель ще кількох мільйонів ні в чому не повинних людей.
Тож у День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій, на 70-ту річницю цих трагічних подій, на Михайлівській площі столиці Президент України Леонід Кучма, Голова Верховної Ради Володимир Литвин, Прем'єр-міністр Віктор Янукович, інші керівники держави, народні депутати, представники громадськості поклали квіти і вінки до пам'ятного знака співвітчизникам, які загинули в ті страшні роки від голоду і переслідувань влади.
Траурний передзвін дзвонів Михайлівського собору лунав не тільки як ритуальна данина пам'яті безневинно загиблим, а й як пересторога на майбутнє - подібне ніколи, за жодних обставин не повинно повторитися.
Тут же, на Михайлівській площі, відбулися громадська панахида та мітинг-реквієм. Як повідомив голова Меморіалу імені В. Стуса Лесь Танюк, за даними його організації, в Україні лише від голоду, а їх було три протягом минулого століття, загинуло 14,2 мільйона людей і ще 320 тисяч було доведено до самогубства. Народний депутат повідомив, що підготовлено проект постанови Верховної Ради, яка дасть характеристику поняття "голодомор", визначить його причини та організаторів, із цього приводу відбудуться також парламентські слухання.
Геннадій Удовенко, лідер Народного Руху України, заявив, що НРУ порушує перед главою держави питання спорудження пам'ятника, який відобразить народну трагедію. Слід також створити Музей пам'яті жертв голодомору - це потрібно для виховання підростаючого покоління, в чиї руки ми передаємо майбутнє нашої держави: таке не має повторитися ніколи. Цього ж дня в Українському домі відбувся концерт-реквієм пам'яті жертв голодомору і політичних репресій. Пролунали "Панахида за загиблими" Євгена Станковича у виконанні Ніни Матвієнко і Національного ансамблю солістів "Київська камерата", твори Мирослава Скорика, хорові твори у виконанні хору імені Г. Верьовки.
Присутній на концерті-реквіємі Голова Верховної Ради Володимир Литвин у розмові з журналістами повідомив, що вже є рішення парламенту про проведення в лютому 2003 року слухань, на яких відбудеться обговорення цієї жахливої сторінки в історії нашої держави.
Принаймні нині вже не чути полеміки, яка точилася ще на початку 90-их з приводу того, чи справді був в Україні голод такого незнаного в історії масштабу, створений, до того ж, штучно. Тому в усіх областях України відбулися мітинги, зібрання, інші тематичні заходи, присвячені цій трагічній події. Так, на Полтавщині, біля велетенського символічного дзвону на меморіалі народної скорботи "Голодомор 1932-1933 років", що на Лубенщині, зібралися жителі області, щоб уклонитися святому місцю, вшанувати пам'ять загиблих. Серед них - ще чимало свідків тієї трагедії, які одностайно називають її винуватців - сталінський тоталітарний режим.
Траурні заходи відбулися також у Житомирі, Херсоні, Луганську, Харкові, Львові, Луцьку, Рівному, інших населених пунктах нашої держави. Наукові конференції, читання, мітинги-реквієми, відкриття пам'ятних знаків, підготування і випуск тематичних видань, жалобні молебні - всі ці заходи були і даниною пам'яті мільйонам невинних жертв, а головне - актом громадянської небайдужості до небаченої за масштабами трагедії, злочину влади проти власного народу. Її історія ще тільки пишеться, тому кожен із загиблих промовляє до нас - не можна, щоб такі злочини заростали травою забуття. Поки ще залишилися живі свідки голодомору, слід по крихті збирати їхні спогади, опрацьовувати - вони назавжди залишаться неспростовними обвинувальними документами сталінської політики тоталітаризму, чому не може бути місця в цивілізованому світі.
27 листопада 2002 року
Генеральне консульство України в Торонто повідомляє, що 20-22 листопада у Брюсселі відбулося засідання Підкомітету No.3 Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС, що охоплює питання співробітництва у сфері енергетики, охорони довкілля, транспорту, телекомунікацій, науки, технологій, освіти, а також у цивільній та ядерній галузях.
Перший день роботи Підкомітету був присвячений питанням співробітництва між Україною та ЄС у таких галузях як телекомунікації, освіта, наука і технології.
Зокрема, у контексті співробітництва в галузі телекомунікацій Україна та ЄС поінформували один одного про поточне становище у цій сфері, а також про свої заходи у напрямі розвитку інформаційного суспільства.
У цьому зв'язку увагу представників Євросоюзу було, зокрема, привернуто до важливих міжнародних заходів, які планується провести в Україні наступного року: міжнародного конгресу з побудови інформаційного суспільства в Україні та міжнародного інвестиційного форуму.
Під час обговорення питань співробітництва в галузі освіти й науки сторони обмінялися думками стосовно результатів імплементації в Україні програми "Темпус", в рамках якої впродовж 10 років у нашій державі було реалізовано 105 проектів у 38 вищих навчальних закладах. З метою подальшого розвитку співробітництва між Україною та ЄС в галузі вищої освіти українською стороною було запропоновано розглянути можливості реалізації низки нових проектів, спрямованих, зокрема, на уніфікацію системи вищої технічної освіти України зі стандартами та критеріями, котрі існують в країнах ЄС.
В рамках обговорення співпраці за Шостою рамковою програмою ЄС у сфері досліджень та технологічного розвитку окрему увагу було приділено питанню створення в Україні інформаційної мережі для забезпечення доступу до участі в ній українських вчених.
На порядку денному другого дня засідання перебували питання енергетики, ядерної безпеки та охорони довкілля.
Сторони обмінялися інформацією щодо сучасного становища у енергетичному секторі, зокрема на електроенергетичному і газовому ринках. При цьому з українського боку особливий акцент було зроблено на проблемах реформування вугільного сектору України, приватизації електроенергетичних компаній тощо.
Окремої уваги було приділено питанню енергетичного транзиту, який, як наголошувалося з боку ЄС, посідає дедалі важливіше місце у процесі розвитку співпраці між Україною та Євросоюзом з огляду на ключову роль нашої держави у контексті забезпечення європейської безпеки енергопостачання.
Зокрема, з боку Єврокомісії було наголошено на пріоритетності забезпечення надійності української газотранспортної системи, а також продовження роботи над проектом Ямал-Європа.
У ході обміну думками щодо ядерної безпеки та співпраці в галузі мирного використання ядерної енергії, сторони підкреслили важливість продовження роботи в рамках проектів Х2/Р4 та тих, що стосуються закриття Чорнобильської АЕС.
Окрему увагу учасники засідання приділили розширенню договірно-правової бази відносин. Зокрема, було позитивно відзначено факт виконання сторонами своїх внутрішніх процедур щодо набуття чинності Угодою про співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Європейським Співтовариством з атомної енергії в галузі керованого термоядерного синтезу, а також Угодою про співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Європейським Співтовариством з атомної енергії в галузі ядерної безпеки.
Крім цього, сторони підтвердили свою готовність до парафування в рамках наступного засідання Комітету з питань співробітництва Україна-ЄС, що має відбутися 27 листопада ц.р. у Брюсселі, Угоди про співробітництво між Європейським Співтовариством з атомної енергії та Кабінетом Міністрів України з мирного використання ядерної енергії, включаючи торгівлю ядерними матеріалами.
Впродовж заключного, третього, дня засідання його учасниками було розглянуто питання співробітництва у транспортній і космічній сферах.
Значну увагу під час засідання було приділено подальшому розвитку пан-європейської транспортної системи, а також розбудові транспортних транскордонних переходів.
В результаті дискусії сторони погодилися на важливості координації зусиль, спрямованих на підвищення рівня безпеки на транспорті в цілому, а також продовження роботи щодо гармонізації законодавства України і ЄС у транспортній галузі.
В ході розгляду питань співробітництва у сфері космосу представники Європейської Комісії повідомили про готовність ЄС підтримати українську пропозицію щодо створення найближчим часом відповідної спільної робочої групи. Також було домовлено продовжити активну співпрацю, спрямовану на більш активне залучення України до участі у 6-ій рамковій програмі ЄС у частині аеронавтики та космосу.
Підводячи підсумки триденної роботи Підкомітету, сторони констатували плідність проведених переговорів та висловили впевненість у тому, що нинішнє засідання сприятиме подальшій успішній співпраці з розглянутих на ньому питань.
27 листопада у Брюсселі відбудеться П'яте засідання Комітету з питань співробітництва Україна-ЄС.
Офіційну делегацію України на ньому очолить в.о. Міністра економіки та з питань європейської інтеграції О.Шлапак.
Під час засідання сторони планують обговорити низку конкретних питань двостороннього співробітництва, а також обмінятися думками з актуальних міжнародних проблем, що становлять взаємний інтерес.
Зокрема, планується обговорити шляхи подальшого розвитку торговельно-економічного співробітництва між Україною та ЄС, поглиблення співпраці у сфері транспорту та енергетики, юстиції та внутрішніх справ, активізації міжрегіонального і прикордонного співробітництва. Очікується також обмін думками з приводу підготовки експертами сторін спільної доповіді щодо етапу виконання УПС.
В ході засідання планується парафувати Угоду між Кабінетом Міністрів України та Європейським Співтовариством про співробітництво у сфері мирного використання ядерної енергії.
28 листопада відбудеться приурочена до засідання Комітету Міжнародна конференція на тему: "Порядок денний 2004: європейська інтеграція України".
03 грудня 2002 року
N44
Генеральне консульство України в Торонто повідомляє, що 26-28 листопада ц.р. відбувся офіційний візит Президента України Л.Д.Кучми до Італійської Республіки.
Президента України супроводжували Глава Адміністрації Президента В.В.Медведчук, Міністр закордонних справ А.М.Зленко, Міністр транспорту Г.М.Кірпа, Заступник Глави Адміністрації Президента України - Керівник Головного управління з питань зовнішньої політики А.К.Орел, Державний секретар з питань торгівлі Мінекономіки, співголова українсько-італійської Ради з питань економічного, промислового та фінансового співробітництва А.І.Гончарук.
Відбулися зустрічі та переговори Президента України з Президентом К.А.Чампі, Головою Ради Міністрів Італії С.Берлусконі, Головою Сенату М.Пера.
Переговори засвідчили високий рівень українсько-італійського співробітництва, спільність підходів до більшості міжнародних проблем, питань двосторонньої співпраці та взаємодії в рамках міжнародних організацій. Італійська сторона підтримала курс України на інтеграцію до ЄС і визнала "культурне, історичне й моральне право України зайняти місце в єдиній Європі".
У ході зустрічі Президента України Л.Д.Кучми з Президентом Італії К.Чампі італійська сторона відзначила важливу роль України в Європі, висловила задоволення підтвердженням незворотності європейського вибору України та запевнила у намірах і надалі сприяти реалізації євроінтеграційного курсу нашої держави, а також підтримувати її в процесі вступу до СОТ.
Було запропоновано підтримку й у реалізації Плану дій Україна-НАТО, ухваленому на нещодавньому саміті Альянсу в Празі.
Разом із тим, К.Чампі наголошував на необхідності утвердження засад правової держави, зміцнення демократичних інститутів та свобод, повнішого забезпечення прав людини. Було висловлене занепокоєння з приводу справи з "Кольчугами" та підкреслювалась необхідність якомога швидше зняти цю проблему з метою відновлення довіри між Україною й Заходом. Сторони домовилися про спільні зусилля в цьому напрямі.
Під час зустрічі Президента України Л.Д.Кучми з Головою Ради Міністрів Італії С.Берлусконі головну увагу було приділено обговоренню стану й перспектив українсько-італійської економічної співпраці, зокрема, в галузі транспорту, енергетики, промисловості, сільського господарства. Сторони наголосили на невикористаних можливостях двосторонньої співпраці.
У ході зустрічі сторони висловили обопільну зацікавленість у прискоренні спорудження Транс-європейського транспортного коридору № 5 (Трієст-Любляна-Будапешт-Львів).
С.Берлусконі висловив тверде переконання, що зусилля України щодо європейської та євроатлантичної інтеграції "обов'язково увінчаються успіхом, оскільки це відповідає не тільки інтересам України, але й розширеної Європи".
Сторони обговорили питання, пов'язані з перебуванням значної кількості українських громадян на території Італії та визнали доцільність опрацювання угоди про працевлаштування громадян та їх соціальний захист.
Велику увагу було також приділено питанням боротьби з нелегальною міграцією та міжнародним тероризмом.
Відбулися також зустрічі й переговори Президента України з Головою Сенату М.Пера, заступником голови Ради Міністрів, лідером партії "Національний альянс" Дж.Фіні, Міністром із питань європейської інтеграції, лідером партії Об'єднаних християнських демократів Р.Буттільйоне, політичним секретарем партії Лівих демократів П.Фассіно Глава Української Держави також відвідав мерію Рима, де мав бесіду з мером В.Вельтроні та виступив з короткою промовою.
У рамках візиту відбулась також зустріч міністрів закордонних справ А.М.Зленка та Ф.Фраттіні.
Насиченою була й економічна складова візиту. Президент України Л.Д.Кучма взяв участь в українсько-італійському бізнес-форумі. У ході бесіди Президента України з Президентом Конфедерації італійських промисловців А.Д'Амато було відзначено великий інтерес італійських ділових кіл до нашої країни та її економічних можливостей. Президент України також провів бесіди з головою Національного банку Італії А.Фаціо, заступником міністра виробничої діяльності Італії А.Урсо, керівництвом одного з провідних концернів "ФАТА-Груп", керівництвом Інституту зовнішньої торгівлі (зовнішньоторговельне відомство Італії) та представниками Об'єднання підприємців Рима.
Проведення візиту Президента України до Італії стало важливим позитивним політичним сигналом для всіх країн Європи та свідченням марності спроб ізолювати нашу державу.
Важливого значення проведений візит набуває й у контексті наступного головування Італії в Євросоюзі (ІІ півріччя 2003 р.) та використання цього головування для поглиблення європейської інтеграції України.
Здійснення візиту Президента України до Італії, його зустрічі з офіційними чинниками, провідними політичними діячами та підприємцями країни привернули увагу до України та до значного потенціалу двостороннього співробітництва, перш за все, в торговельно-економічній галузі.
|
| Генеральне консульство України в Торонто
|
|
|
Пишіть нам
