|
|
| № 32 |
28.10.2002 |
Генеральне консульство України в Торонто подає повний текст статті Прем'єр-міністра України Анатолія Кінаха, надрукованої газетою "Урядовий кур'єр" (18 жовтня 2002 року).
|
| "Анатолій КІНАХ, Прем'єр-міністр України: "Тільки політична стабільність й економічне зростання можуть забезпечити високий добробут людей" |
Україна протягом останніх трьох років демонструє найвищі в Європі темпи економічного зростання. Реальний приріст ВВП у 2000 році становив 5,9%, у 2001 році - 9,1%, за дев'ять місяців 2002 року - 4,1%. Тобто українська економіка зберігає доволі високі темпи свого розвитку, хоча цього року вони дещо уповільнилися. Найперша причина - погіршення умов зовнішньої торгівлі.
Водночас змінилися головні чинники економічного зростання: основний вплив зумовлений зміцненням потенціалу внутрішнього попиту, що особливо відрадно. У січні - вересні 2002 року темпи реального зростання наявних доходів та заробітної плати значно перевищили темпи зростання ВВП.
Нам допоможе внутрішній ринок
Позитивну тенденцію зростання внутрішнього попиту треба неодмінно зберегти, більше того - посилити. Тому уряд приділяє особливу увагу підвищенню доходів громадян. Лише цього року двічі підвищено розмір мінімальної заробітної плати: з 1 січня - до 140 грн., а з 1 липня - до 165 грн. Також на 20% зріс розмір пенсій, на 60% - розмір державної допомоги сім'ям з дітьми. Реальну заробітну плату за січень-серпень 2002 року збільшено на 18, а реальні доходи громадян, які можна використати на придбання споживчих товарів та оплату послуг, - на 19,7%, що стало важливим фактором розширення можливостей внутрішнього ринку.
Про посилення ролі внутрішнього ринку в економічному зростанні свідчать стабільно високі темпи приросту в тих видах економічної діяльності, що безпосередньо забезпечують потреби наших співвітчизників. Так, за дев'ять місяців 2002 року випуск товарів та послуг на підприємствах оптової та роздрібної торгівлі реально збільшився на 12 %, сільського та лісового господарств і мисливства - на 4,2%, в обробній промисловості, на яку припадає майже три чверті всього промислового виробництва, - на 7,8%.
Пожвавлення економічних процесів позитивно вплинуло на ринок праці, де наші співвітчизники отримали більше шансів знайти роботу. Чисельність громадян, які мають статус безробітного, протягом восьми місяців зменшилася на 0,5% і становила 1002,8 тис. осіб. Тобто, рівень зареєстрованого безробіття на початок вересня становив 3,7% працездатного населення.
Ще один обнадійливий фактор: економічне зростання в країні має потужне інвестиційне підґрунтя. Темпи надходження інвестицій в основний капітал третій рік поспіль випереджають динаміку ВВП та промислового виробництва. А за перше півріччя ц. р. інвестиції в основний капітал зросли на 12,4%. Поступово збільшується й обсяг залучених прямих іноземних інвестицій, що свідчить про певні позитивні зрушення в інвестиційному кліматі України та про поліпшення інвестиційного іміджу нашої держави.
Уряд продовжує активно проводити реформи в аграрному секторі, започатковані з ініціативи Президента України наприкінці 1999 року. Такі рішучі кроки дали змогу докорінно змінити земельні та майнові відносини на селі, створили умови для розвитку приватного бізнесу та нарощування виробництва сільгосппродукції.
Високий урожай зернових - 39,7 млн. тонн, зібраних торік, дозволив істотно зміцнити кормову базу, а отже і нарощувати виробництво тваринницької продукції. Цьогоріччя уперше за останні шість років у країні зросли обсяги реалізації худоби та птиці - на 6,8%.
Уже тепер хлібороби засипали в засіки 36,6 млн. тонн зерна. А загалом очікується валовий збір зернових на рівні минулорічних показників. Це дало змогу Україні увійти в шістку провідних експортерів зерна у світі. Адже можемо безболісно для внутрішнього ринку продавати третину вирощеного за кордон.
Навіть за умови погіршення зовнішньоекономічної кон'юнктури вдалося утримати і навіть дещо наростити основні показники зовнішньої торгівлі.
Уповільнення темпів зростання експорту у січні-червні 2002 року пов'язане передусім зі скороченням поставок до Росії. То є безпосередній негативний вплив тих змін щодо справляння непрямих податків у Російській Федерації та низки заходів, прийнятих російським урядом, стосовно імпорту українських товарів. Однак розширилась економічна присутність України на ринках Західної і Центральної Європи, Азії та Африки.
При переході до стимулюючої грошово-кредитної політики Національному банку України вдалося втримати цінову стабільність - монетарна складова інфляції залишається низькою. І ця тенденція є домінуючою вже другий рік. Торік індекс інфляції був найнижчим за роки незалежності України - 106,1%.
Протягом січня-вересня ц. р. індекс споживчих цін склав 96,7% (за 9 місяців 2001 р. - 103,7%). З початку року дефляція в основному позначилася на цінах продовольчих товарів. Протягом січня-вересня ціни на них знизилися на 6,1%. Зменшення вартості продовольчих товарів пов'язане зі зниженням цін на продукцію сільського господарства, які протягом восьми місяців ц. р. "схудли" порівняно з відповідним періодом минулого року на 16%.
Економічне зростання стало базою для збільшення реальних доходів Зведеного бюджету - за 8 місяців ц. р. за співставною структурою вони зросли на 17,1%, а державного - на 20,4%.
На даний час урядом виконано усі свої зобов'язання з обслуговування і погашення зовнішнього боргу. І, що дуже важливо, зробив це без залучення зовнішнього фінансування. Водночас видатки Державного бюджету виконані лише на 82,7% від запланованого, що пов'язано з невиконанням плану приватизації та недонадходженнями до доходної частини бюджету.
Ці показники неспростовно засвідчують про досягнення вітчизняною економікою етапу макроекономічної стабілізації та її переходу до економічного зростання.
Але в уряді добре розуміють: збереження стабільності і досить високих темпів зростання у довгостроковій перспективі вимагає зваженого й ефективного макроекономічного регулювання економіки, задіяння механізмів стимулювання якісних факторів росту. Тому зроблене треба розглядати лише як основу для дальшої динамічної ходи вперед. Цього можна досягти за умови щорічного збільшення валового внутрішнього продукту у межах 6%.
Негативи, яких маємо позбутися
Насамперед треба підняти рівень оплати праці у бюджетній сфері, який становить 60-80% від середнього рівня в економіці, як і ліквідувати необ'єктивну малу міжпосадову (міжкваліфікаційну) різницю рівнів оплати праці. Також маємо значний розрив між мінімальними соціальними гарантіями та прожитковим мінімумом.
Складним залишається фінансове становище підприємств - дебіторська та кредиторська заборгованість на всіх суб'єктах господарювання на 1 серпня ц. р. становила відповідно 230 млрд. грн. та 290,4 млрд. грн. Частка простроченої заборгованості в загальній сумі дебіторської заборгованості становить 41%, кредиторської - 40,2%.
Залишається нерозв'язаною проблема відшкодування податку на додану вартість (ПДВ). Так, держава заборгувала експортерам 6,75 млрд. грн., у тому числі 2,29 млрд. грн. прострочених боргів.
Надзвичайно гострою проблемою є нереформованість паливно-енергетичного комплексу. Продовжує зростати дебіторська та кредиторська заборгованість підприємств галузі, споживачі не повністю розраховуються за спожиті енергоресурси.
Нам треба добудовувати Ташлицьку і Дністровську гідроакумулюючі станції, без яких нові атомні потужності не зможуть працювати з найбільшою ефективністю. Очікує реструктуризації вугільна промисловість. Адже за рахунок нарощування видобутку вітчизняного вугілля можна істотно зменшити залежність від імпортного газу. Необхідно ремонтувати енергоблоки теплових електростанцій, граничний технічний ресурс яких зношений на 80%.
Маємо чимало проблем у фінансовому секторі. Це і недостатність обсягів та велика ціна кредитної підтримки економіки банківською системою, і недосконалість законодавчої бази регулювання кредитної діяльності, і низький рівень капіталізації банків. Як і наявність проблемних банків, відтік іноземного капіталу з банківської системи.
Складається парадоксальна ситуація. Значна частина грошової пропозиції залишається невикористаною суб'єктами економіки, темпи кредитування цього року виявилися нижчими порівняно з минулим, а кредитні ставки і досі перевищують 20%. На фінансовий сектор України негативно впливає також нерозвиненість фондового та страхового ринків.
У зовнішній торгівлі, в умовах жорсткої конкурентної боротьби, українські товари дедалі частіше стають об'єктами антидемпінгових розслідувань. А це нерідко призводить до закриття перед вітчизняними виробниками найпривабливіших ринків збуту. І насамперед це стосується продукції металургійної та хімічної промисловості. З іншого боку - вітчизняний ринок потребує захисту від недобросовісного імпорту, який заполонив наші базари і навіть магазини.
Чимало проблем нагромаджено у сфері приватизації й управління державною власністю Затягування з їх розв'язанням створює серйозні ризики для національної економіки та її зростання, перешкоджає утвердженню повноцінних ринкових відносин, призводить до криміналізації процесу приватизації, формує малопривабливий для інвестора образ України. Отож саму приватизацію маємо розглядати не як самоціль, не тільки як джерело наповнення бюджету, а насамперед - як інструмент підвищення ефективності економіки.
Настав час переходу від поточного планування продажу окремих об'єктів до стратегічного планування приватизації комплексів об'єктів з урахуванням їх впливу на економіку, вдосконалення державного регулювання та управління. Йдеться про визначення раціональних пропорцій між державним і приватним секторами, обгрунтування ступеню та механізмів участі держави у відносинах власності, про узгодження в організаційному й правовому відношенні приватизації та управління державною власністю.
Головним критерієм успішності приватизації має стати зростання виробництва і підвищення конкурентоспроможності куплених підприємств. Одночасно треба прискорити прийняття законів з питань корпоративного управління: "Про управління об'єктами державної власності", "Про акціонерні товариства", "Про холдингові компанії", розробити законопроект про управління об'єктами комунальної власності.
На стратегічних напрямках
Забезпечити стале економічне зростання неможливо без ефективного перерозподілу доходів між секторами економіки. Передусім - на основі невідкладного реформування податкової системи, створення цілісного, узгодженого, стабільного податкового законодавства. Тобто, нам потрібний сучасний Податковий кодекс України, який усе має розставити на свої місця.
Насамперед це стосується оподаткування прибутку, податку на додану вартість, акцизних зборів та податку на доходи фізичних осіб. Поза всяким сумнівом, нові, цивілізовані підходи до оподаткування дадуть змогу зменшити податковий тиск на виробництво, розширять внутрішній платоспроможний попит. Так, замість діючих п'яти ставок оподаткування доходів громадян - 10, 15, 20, 30 і 40 відсотків - уряд пропонує запровадити лише три ставки - 10, 15 і 25 відсотків. Причому, гранична верхня ставка - на рівні ставки оподаткування прибутку підприємств, тобто - 25%. Водночас пропонуємо помітно розширити діапазон шкали доходів для оподаткування за мінімальною ставкою 10%. Розмір ставки податку на додану вартість доцільно зменшити з 20 до 17%.
Забезпечити достатні надходження до бюджету при застосуванні знижених податкових ставок реально лише за умови розширення бази оподаткування. А це можливо зробити через скорочення пільг. Тому у процесі доопрацювання проекту Податкового кодексу уряд переглянув діючий перелік податкових пільг та винятків із загальних правил оподаткування. І запропонував парламенту вилучити ті з них, які безпосередньо не пов'язані із соціальним захистом малозабезпечених верств населення. Як і ті, що не мають інноваційної спрямованості або запроваджені з метою часткового розв'язання проблеми, пов'язаної з нестачею бюджетних асигнувань для тих чи інших потреб.
Ми виходимо з того, що проблеми соціального захисту треба розв'язувати через надання адресної соціальної допомоги, через збільшення бюджетного фінансування на основі забезпечення достатніх надходжень до бюджету, а не шляхом викривлення загальноприйнятих схем оподаткування. Тому в проекті Податкового кодексу запропоновано скасувати цілу низку податкових звільнень і за рахунок цього розширити базу оподаткування.
Уряд ще наприкінці минулого року зробив рішучий крок на шляху реформування податкового законодавства - подав на розгляд Верховної Ради України цілий пакет законопроектів, прийняття яких допомогло б удосконалити вітчизняну законодавчу базу, наблизити її до сучасних реалій. А це, в свою чергу, дало б змогу сформувати Державний бюджет України на наступний рік на новій податковій основі. На жаль, Верховна Рада минулого скликання ці законопроекти відхилила.
Тепер ми активізували роботу, і невдовзі три із запропонованих законопроектів - про податок на прибуток підприємств, на додану вартість і на доходи фізичних осіб - винесені на розгляд українського парламенту. На думку уряду, запровадження нових законодавчих форм сприятиме налагодженню партнерських взаємовідносин між платниками податків та органами державної податкової служби. І таким чином буде створено умови для додаткового надходження коштів до бюджету, для поліпшення економічної ситуації в державі та забезпечення гідного життя нашого народу.
Ще одне важливе завдання, яке поставлене перед нами, - всебічна підтримка формування в країні середнього класу на основі розвитку підприємництва, малого і середнього бізнесу. Адже нинішня диференціація населення за доходами, відповідний рівень бідності, стан ринку праці й тенденції розвитку підприємництва не можуть задовільняти ні уряд, ні підприємницькі структури, ні суспільство в цілому. Так, є певні позитивні зрушення в цьому напрямку. Зокрема, кількість суб'єктів малого підприємництва проти 1998 року зросла на 35%, а підприємців -фізичних осіб - на 43%. Майже на третину більше з'явилося робочих місць у сфері малого бізнесу.
Однак ще древні говорили, що все пізнається в порівнянні. Україна серед країн Європи та СНД має найменше малих підприємств на одну тисячу населення. Хоча частка цих структур у виробництві валового продукту зросла проти 1996 року більше, ніж удвічі, вона не досягає й 10%. Тим часом у країнах Європейського Союзу цей середній показник наближається до 70%.
Розвиток малого підприємництва - конче необхідна умова для переходу економіки на ринкові рейки, для ефективної реструктуризації виробництва та підприємств, розв'язання проблем зайнятості, зростання рівня життя населення.
Як відомо, малий бізнес має найменші інвестиційні потреби, характеризується найшвидшим обігом капіталу. Світовий досвід підтверджує, що мале підприємництво забезпечує у два-три рази більшу ефективність виробничих капіталовкладень і за обсягом коштів, і за терміном віддачі. У розвинених країнах навіть у таких сферах, як наука й інноваційна діяльність, малі підприємства не просто конкурують з великими, а багато в чому й домінують.
Тепер перед нами стоїть конкретне завдання - і це зазначено в Посланні Президента України "Європейський вибір" - у найближчій перспективі щорічно створювати не менш як 100 тисяч суб'єктів малого бізнесу з мільйоном робочих місць. Це значно більше, ніж ми робили дотепер. Але для формування середнього класу - надійного фундаменту демократичного суспільства - без таких енергійних кроків просто не обійтися.
Тому уряд посилює увагу до поліпшення регуляторного середовища, зниження податкового тиску і створення належних умов для нормального розвитку малого бізнесу. Та й поява на законодавчому полі Податкового кодексу доцільна лише тоді, коли він не тільки не погіршить підприємницький клімат у країні, а, навпаки - значно поліпшить його. На що, власне, ми всі сподіваємося.
Діяти конкретно й ефективно
Основним чинником подальшого економічного зростання, безумовно, залишиться внутрішній попит. Що стосується зовнішнього попиту на українські товари, то він залежатиме і від поліпшення динаміки розвитку наших торговельних партнерів. Однак, аналізуючи основні нинішні тенденції в нашій країні і за її межами, є підстави стверджувати: тяжіння внутрішнього та зовнішнього попиту до зростання не зміняться. Тобто, збережуться ті темпи, які маємо тепер. Отож наступного року збільшення експорту товарів та послуг (платіжний баланс) треба очікувати на рівні 4-5%, а імпорту - приблизно 2%. Така незначна динаміка нарощування імпорту є наслідком передусім того, що на світових ринках зменшується попит на хімічну продукцію, насамперед - на аміак. Як і на метал. Це, звісно, спричинить зменшення наших потреб у газі, який займає близько 21% в загальному обсязі українського імпорту.
Реальне збільшення заробітної плати до кінця року очікується на рівні приблизно 17%, індекс інфляції не перевищить 103,5% (грудень 2002 р. до грудня 2001 р.).
Не зважаючи на дефляційні процеси, характерні для нинішнього часу, все ще залишаються ризики інфляційної хвилі наприкінці року. Це пов'язано як із суттєвим збільшенням цін на виробництво деяких груп товарів, так і з підвищеними обертами монетарних агрегатів. Зокрема, очікується, що до кінця року грошова маса зросте на 30-36%, монетарна база -на 32-36%. Отже, ми можемо дозволити собі річну інфляцію на рівні 3,5%. Звісно, маючи на увазі, що це максимально допустима інфляція протягом нинішнього року з урахуванням реалізації можливих ризиків. І вона не руйнуватиме макроекономічну стабільність.
Для нашої країни надзвичайно важливо зберегти та прискорити темпи економічного зростання. Тому перед урядом поставлено конкретні завдання: забезпечити наступного року зростання ВВП на рівні не менше 6%. І водночас зберегти фінансову стабільність. Тобто, йдеться про збалансованість бюджету, рівень інфляції - не більше 6-7%, а темпи девальвації національної валюти не повинні перевищувати темпи інфляції.
Але досягнути цього можливо лише за умови чіткого визначення тих ключових позицій і ресурсів, які дадуть нам змогу забезпечити 6% зростання економіки у 2003 році. Що маємо насамперед зробити?
По-перше, до кінця цього року прийняти податкові закони, проекти яких уже передані урядом до Верховної Ради. Маю на увазі зміни до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що дозволить спростити ведення податкового обліку, реформувати діючу сьогодні систему нарахування податкової амортизації, встановити певні обмеження щодо перенесення збитків у податковому обліку. Запропоновані зміни до Закону України "Про податок на додану вартість", допомогли б посилити вимоги до підприємств-боржників, скасувати механізм відстрочення ПДВ при ввезенні товарів на митну територію України шляхом видачі податкового векселя, надати право на автоматичне отримання бюджетного відшкодування для власників сертифіката податкового органу. Зрештою, пропозиції уряду дадуть змогу перейти від пільгового режиму оподаткування сільськогосподарських виробників на режим самозабезпечення та встановлення для них 9% ставки податку.
Давно наше суспільство очікує змін і до закону України "Про податок на доходи фізичних осіб", які сприятимуть легалізації та збільшенню доходів громадян, підвищенню купівельної спроможності населення. На часі і зміни до деяких законів України про акцизний збір, що дозволить скасувати пільги на деякі товари з маркою українських підприємств. Усе це забезпечить додаткові надходження до бюджету в обсягах до 4 млрд. грн.
По-друге, маємо забезпечити зростання інвестиційного капіталу, закласти основи інноваційно-інвестиційної моделі розвитку вітчизняної економіки.
Для цього треба створити умови та відпрацювати механізми реалізації довгострокового кредитування пріоритетних інноваційно-інвестиційних проектів, як того вимагає відома постанова Кабінету Міністрів України N 1106 від 5 серпня 2002 року.
Як відомо, Законом України "Про інноваційну діяльність" з 1 січня 2003 р. надано значні пільги інноваційно активним підприємствам. Отож у процесі розробки нормативно-правових актів для реалізації цього закону слід передбачити механізми ефективного використання цих пільг для адекватної віддачі у виробництві, для загального підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Доцільно розробити і стратегію трансформації існуючих галузевих пільг у пільги на інноваційно-інвестиційний розвиток.
Водночас необхідно забезпечити максимально ефективне використання бюджетних коштів - концентрувати їх саме для реалізації ключових, пріоритетних завдань, гармонійно поєднувати бюджетні і позабюджетні ресурси розвитку, створювати умови для максимального інвестування в основний капітал. І, звісно, запроваджувати дієві форми підтримки з боку держави, зокрема - здешевлення відсоткових ставок кредиту, забезпечення участі держави у реалізації найперспективніших проектів. Тобто, таких, від реалізації яких можна очікувати максимальний ефект.
Інвестиційний капітал - це той ресурс, який треба спрямовувати для розвитку економіки. І якщо наступного року уряд створить умови для продуктивного використання коштів в економіці, а до цього він неодмінно прагнутиме, то валове нагромадження капіталу може зрости майже на 8%, а надходження в Україну прямих іноземних інвестицій - до 770 млн. американських доларів.
По-третє, важливим завданням є докорінна зміна системи пільг - як у соціальній, так і у виробничій сферах.
При цьому скасування невиправданих податкових пільг, а це, за останніми оцінками Мінфіну 2,9 млрд. гривень, стане позитивним сигналом для всіх підприємців і сприятиме ефективнішому використанню бюджетних коштів. Ми повинні чітко усвідомлювати, що пільги - це кредит від імені держави, тобто, також ресурс для розвитку економіки. Тому мають бути чіткі і прозорі вимоги до отримувача такого кредиту. І підтримувати за рахунок пільг треба тих, хто здатен витримати зустрічні зобов'язання. Маю на увазі передусім відсутність боргів перед бюджетом, заборгованості з заробітної плати, значне зростання обсягів виробництва тощо.
Тепер щодо системи пільг у соціальній сфері. Не секрет, що ця система, стала важким тягарем для Державного та місцевих бюджетів. Частина законодавчих актів, за якими надаються пільги, взагалі прийнята без визначення джерел фінансування, а відшкодування підприємствам за надані пільги, для яких передбачені джерела фінансування, проводиться невчасно та не в повному обсязі.
Проблема полягає і в тому, що пільги отримують не за рівнем доходів, як би то мало бути, а здебільшого за певним статусом. Отож обмежені бюджетні кошти розпорошуються і на тих, хто, по суті, соціальної допомоги не потребує. Так, за розрахунками Мінфіну, потреба в коштах цього року для надання окремих видів пільг різним категоріям населення відповідно до чинного законодавства становить 17,3 млрд. гривень, а спеціальних пільг - 2 млн. гривень. Водночас в розрахунках до бюджету на 2002 рік маємо відповідно - 4,7 (27,2%) млрд. гривень та 0,09 (4,3%) млрд. гривень. Таким чином дефіцит бюджетних коштів стосовно усіх видів пільг сягнув 12,6 млрд. грн., а спеціальних - 1,9 млрд. грн. Виходячи з цього, прогнозні видатки загального фонду Державного бюджету на 2003 рік визначені Мінфіном на 5,1 млрд. грн. менше проти затверджених на 2002 рік. Окрім того, відповідно до прийнятих законів, додаткова потреба у видатках на 2003 рік становить 6094,4 млн. грн.
Усе це свідчить про гостру потребу докорінного реформування системи соціальних пільг. Вже завершено підготовку матеріалів і документів, оприлюднення яких дасть змогу започаткувати справді обґрунтовану дискусію щодо докорінного реформування системи соціальних пільг, з одночасним підвищенням соціальних гарантій для тих верств населення, які їх конче потребують, для інвалідів, дітей, пенсіонерів. Це дозволить нам уже наступного року забезпечити законодавче врегулювання зазначених питань.
По-четверте, треба негайно розпочати реформування бюджетного фінансування охорони здоров'я та освіти.
Що стосується реформ в системі охорони здоров'я, то фінансування первинної медично-санітарної допомоги доцільно здійснювати на основі орієнтовних нормативів на одного мешканця із врахуванням поправочних коефіцієнтів залежно від конкретних регіональних умов, а фінансування високоспеціалізованої медичної допомоги - із розрахунку вартості лікування одного хворого того або іншого виду захворювання.
Для ефективнішого використання матеріально-технічних, кадрових і, як наслідок, фінансових ресурсів необхідно визначити поетапне - до 2010 року - скорочення чисельності медичних працівників, кількості лікарняних ліжок, терміну проведеного хворим у лікувальній установі до рівня середніх показників країн Європейського Союзу.
Головним напрямом реформування системи освіти має стати перехід від прямого бюджетного фінансування освітянських закладів до економічної діяльності цих закладів, при якій надходження коштів виступає як плата за послуги. Передусім - за освітянські, що надані державі, органам місцевого самоврядування, юридичним та фізичним особам.
По-п'яте, важливим елементом поліпшення фінансового стану реального сектору економіки є фінансове оздоровлення паливно-енергетичного комплексу.
Для цього треба терміново узгодити, доопрацювати та подати до Верховної Ради України проект закону "Про реструктуризацію заборгованості, яка виникла внаслідок неповного проведення розрахунків за енергоносії". А ще - забезпечити у 2003 році стовідсоткові розрахунки за енергоносії лише у грошовій формі, збалансувати фінансові потоки ПЕК, розв'язати проблему щодо джерел фінансування за спожиті енергоносії у бюджетній сфері. І, звісно, суттєво збільшити експорт електроенергії.
По-шосте, слід реформувати житлово-комунальну сферу, яка сьогодні є фактично "слабкою ланкою" економіки. Виправити ситуацію можна лише за умови впровадження урядом разом з місцевою владою спільних заходів, реалізація яких приведе до комплексних структурних змін у житлово-комунальному господарстві.
Тому в 2003 році нам конче необхідно підвищити інвестиційну привабливість галузі, забезпечити виконання закону України про концесії у житлово-комунальному господарстві, як і жорстко контролювати на державному рівні дії монополістів у цій сфері, оптимізувати тарифи на електроенергію, природний газ та житлово-комунальні послуги для населення. Це дозволить зменшити перехресне субсидування та забезпечити фінансове оздоровлення й технологічну модернізацію цих галузей.
По-сьоме, перед нами стоїть завдання закріпити позитивну динаміку в агропромисловому комплексі.
Для цього маємо активізувати роботу щодо видачі державних актів на право власності на землю і таким чином сформувати ефективніші організаційні форми господарювання. Треба створити умови для розвитку мережі заготівлі молока і м'яса у населення, зокрема, через систему споживчої кооперації, що сприятиме збільшенню обсягів переробки та формуватиме реальні ціни на продовольство.
Ще один важливий напрямок роботи у цій сфері - інтеграція тваринницьких комплексів та птахофабрик з комбікормовими заводами, агросервісними структурами, комерційними банками і на цій основі - розширення виробництва конкурентоспроможної продукції. Водночас маємо гармонізувати систему стандартизації та сертифікації з міжнародними вимогами для розширення ринків збуту та нарощування експорту продовольства.
Неможливо обійтися сьогодні і без розвитку та розгалуження інфраструктури аграрного ринку - брокерських контор, торгових домів, оптових ринків тощо, що зведе до мінімуму негрошові форми розрахунків, а також без ф'ючерсної торгівлі базовими товарними активами - зерном, насінням соняшнику тощо. Це дасть змогу стабілізувати ціни на ринку аграрної продукції.
І, звичайно, необхідно запровадити обіг простих та подвійних складських свідоцтв на зерно, що зменшить ризики та збільшить обсяги короткострокового кредитування сільськогосподарських підприємств комерційними банками та інше.
І, по-восьме, необхідно завершити переговорний процес підготовки до вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ).
Вступ до СОТ є стратегічно важливим для національних інтересів України, яка виразно проголосила свій курс на інтеграцію в Європейський Союз.
Ставши членом СОТ, наша країна отримає кілька істотних переваг.
Зокрема, можна сподіватися на збільшення надходжень іноземних інвестицій в економіку України. Це підтверджує і досвід наших сусідів - країн Центральної та Східної Європи, після вступу яких до СОТ обсяги прямих іноземних інвестицій почали зростати та залишаються стабільними дотепер.
Водночас ми отримаємо режим найбільшого сприяння у торговельному просторі всіх країн - членів СОТ. Тобто, поліпшаться умови торгівлі з 143 країнами, на частку яких припадає понад 96% світової торгівлі. Це приведе до зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів практично на всі найважливіші товарні ринки розвинених країн світу. А відтак ми матимемо більше валютних надходжень від експорту вітчизняної продукції.
Вступ України до СОТ стане доброю передумовою для створення зони вільної торгівлі Україна-Європейський Союз, і відповідного збільшення надходжень до Державного бюджету за рахунок скасування податкових та митних пільг, розширення бази для справляння митних платежів, зростання обсягів виробництва та активізації торговельного обороту.
Впевнений, що реалізація цих та інших завдань дасть нам змогу здійснити суттєвий прорив у розв'язанні проблем, що нагромаджувалися роками, і закласти підвалини для довгострокового сталого зростання.
Однак, як свідчить досвід перехідних економік, важливою передумовою сталого зростання є політична стабільність і послідовність влади, а також підтримка населенням її дій.
У цій площині зусилля уряду спрямовані насамперед на те, щоб громадяни України мали вільне право визначити свої громадянські і політичні позиції. Однак за неодмінною умовою, що це право буде реалізовано чітко, згідно з вимогами і діючого законодавства.
Головне завдання виконавчої влади - забезпечити макроекономічну стабільність, сталі темпи зростання економіки і підвищення добробуту населення.
Переконаний, що абсолютна більшість наших співвітчизників усвідомлює: зміцнення економіки, підвищення добробуту населення - це передусім політична стабільність, цілеспрямована, продуктивна праця. Бо тільки на такій основі можна закріплювати й економічні показники, і створювати ту ауру життя, яка потрібна кожній людині і суспільству загалом."
|
28 жовтня 2002 року
N33
Генеральне консульство України в Торонто повідомляє, що 26 жовтня в МЗС Російської Федерації було проведено зустріч з главами місій зарубіжних країн, акредитованих в Москві, в ході якої він повідомив деталі проведеної операції по звільненню заручників в театральному центрі на Дубровці (м. Москва).
Як відомо, 23.10.2002 року біля 21.00 за московським часом в театральному центрі на Дубровці (колишній будинок культури підшипникового заводу м. Москви) групою озброєних чеченських терористів, серед яких є також жінки, обв'язані вибухівкою, які оголосили себе смертниками, під час спектаклю було захоплено в заручники близько 700 глядачів, музикантів, артистів та працівників центру.
Основними вимогами терористів було припинення військових дій в Чечні та виведення федеральних військ РФ з її території, початок переговорів А.Масхадова та В.Путіна.
Згідно з інформацією, оприлюдненою під час зустрічі, ніхто з 72 заручників - громадян зарубіжних країн в результаті спецоперації не постраждав. Було ліквідовано 37 терористів, а також затримано 31 особу, яка підозрюється у наданні їм допомоги та сприяння.
Повідомлялося, що багато заручників продовжує знаходитися в стані нервового стресу та під впливом дії спеціальних засобів, застосованих під час штурму Театрального центру.
В ході зустрічі було заявлено, що дії терористів керувалися і координувалися з-за кордону. Водночас, високу оцінку отримав рівень взаємодії з зарубіжними країнами, в т.ч. і з Україною, в питаннях, пов'язаних із звільненням заручників.
Відразу ж після завершення операції по звільненню заручників в театральному центрі було вжито наступних заходів:
- оперативним штабом МВС РФ було негайно організовано відправлення звільнених заручників до десяти московських лікарень;
- працівники Посольства України в РФ направилися зі списками до зазначених медичних закладів з метою з'ясування стану звільнених громадян України;
- на підставі інформації, отриманої від Посольства України в РФ, з'ясовано місце перебування (після звільнення) чотирнадцяти громадян України;
- з МВС України продовжується робота по уточненню списку громадян України, що перебували в заручниках;
- за інформацією Посольства України в РФ, що також підтверджується даними російської сторони, серед заручників, які загинули під час операції, громадян України немає;
- налагоджено оперативний зв'язок з Товариством Червоного Хреста України в плані надання інформаційної допомоги Товариству стосовно лікувальних закладів м. Москви, в яких знаходяться громадяни України;
- координаційною групою МЗС спільно з Посольством України в РФ продовжується робота по уточненню місця перебування громадян України після звільнення, на підставі чого складається окремий список.
Водночас, Посольство України в РФ відзначає важкий психологічний стан звільнених, у зв'язку з чим їм надається необхідна медична допомога.
|
28 жовтня 2002 року
N34
Генеральне консульство України в Торонто подає текст відповідної заяви МЗС України щодо подій 26 жовтня у зв'язку з проведенням російськими спецслужбами операції по звільненню заручників, які більше двох діб утримувалися терористами в приміщенні Театрального центру в Москві:
Заява МЗС України
Вранці 26 жовтня спецслужби Російської Федерації провели вимушену операцію по звільненню заручників, які понад двох діб утримувалися терористами в будинку Театрального центру в Москві. В числі заручників була і велика група українських громадян, серед яких, за попередньою інформацією, жертв немає.
Міністерство закордонних справ України уповноважено висловити щиру подяку всім, хто був причетний до звільнення громадян, і особливо тим, хто ризикував своїм життям для їх спасіння.
Україна також вдячна російській стороні за високий рівень взаємодії у питаннях, пов'язаних із звільненням заручників.
Висловлюємо співчуття рідним та близьким тих, хто став жертвами цього жахливого терористичного акту.
Українська сторона робить все можливе для надання необхідної допомоги громадянам України і готова сприяти їхньому поверненню на Батьківщину.
|
| Генеральне консульство України в Торонто
|
|
|
Пишіть нам
